Пригоди бравого вояка Швейка

Вiн був такий настирливий, що мiг би стати мiнiстром або депутатом. Його б там добре шанували.

Настирливий гiсть, нiби пускаючи все те повз вуха, вперто торочив:

– Я хочу все з’ясувати й домагаюсь аби мене вислухали.

– Це вам дозволяеться, – сказав фельдкурат, – говорiть, шановний пане, говорiть, скiльки хочете, а ми тим часом будемо далi трапезувати. Гадаю, що це не перешкодить вашiй розповiдi. Швейку, подавайте на стiл!

– Як вам вiдомо, – сказав упертюх, – зараз шалiе вiйна. Я позичив вам грошi перед вiйною, i, коли б не було вiйни, я б не наполягав, щоб ви заплатили.

Але я вже здорово обпiкся.

Вiн витяг з кишенi записник i вiв далi:

– У мене все записано. Поручик Яната був винен менi сiмсот крон, але осмiлився загинути на Дринi. Поручик Прашек на росiйському фронтi потрапив у полон, а вiн у мене позичив майже двi тисячi крон i не повернув. Капiтан Вiхтерле, який винен менi таку саму суму, дозволив власним солдатам убити себе пiд Равою-Руською. Поручик Махек – у сербському полонi, не повернув менi тисячу п’ятсот крон.

У мене записано багато таких людей. Один iз моiм незаплаченим векселем гине в Карпатах, другий преться в полон, третiй топиться в Сербii, а четвертий помирае в Угорщинi у шпиталi. Тепер ви розумiете моi побоювання. Якщо я не буду енергiйний i немилосердний, то ця вiйна мене зруйнуе вщент. Ви можете, звичайно, зауважити, що вам не загрожуе жодна безпосередня небезпека. Так ось дивiться. – Вiн тицьнув фельдкуратовi пiд нiс свiй записник. – Бачите: фельдкурат Матiаш помер в iнфекцiйнiй лiкарнi тиждень тому. Тепер менi хоч волосся рви на собi. Не повернув менi тисячу вiсiмсот крон i йде в холерний барак мастити елеем людину, з якою його нiчого не зв’язувало i яка йому до дiдька була потрiбна.

– Це був його обов’язок, любий пане, – сказав фельдкурат. – Я завтра теж пiду соборувати.

– І також до холерного бараку, – докинув Швейк, – можете пiти з нами, аби на власнi очi побачити, щ? це значить жертвувати собою.

– Пане фельдкурате, – сказав упертюх, – повiрте, що я в жахливому становищi! Невже ж вiйна тiльки для того, щоб спровадити зi свiту всiх моiх боржникiв?

– Коли вас призовуть до вiйська й ви пiдете на фронт, – знову зауважив Швейк, – ми обидва з паном фельдкуратом вiдправимо службу, щоб Цар наш Небесний зглянувся i перша ж граната вас ласкаво розiрвала.

– Пане, це серйозна справа, – мовила гiдра до фельдкурата. – Прошу, хай ваш слуга не пхае свого носа до наших справ. Я хочу iх нарештi скiнчити.