Пригоди бравого вояка Швейка

Їм можна було пiдсунути вршовiцького шпiца замiсть такси, а вони тiльки дивувалися, чому цей, аж iз самоi Нiмеччини, дорогий собака такий кудлатий i чому в нього не кривi ноги. Так роблять в усiх псарнях. У вас би, пане обер-лейтенанте, очi на лоба полiзли, коли б ви побачили тi шахрайства з родоводами, що робляться у всiх великих псарнях. Собак, якi б могли про себе сказати: «Я чистокровна звiрюка», – насправдi мало. Або його мамуня злигалась з якоюсь потворою, або бабуня, або мав тих татунiв багато й вiд кожного щось успадкував.

Вiд одного – вуха, вiд другого – хвiст, вiд третього – якiсь кудли на мордi, вiд четвертого – пащеку, вiд п’ятого – кривi лапи, а в шостого вдався зростом. Якщо ж мав таких батечкiв iз дванадцять, то можете собi уявити, пане обер-лейтенанте, який у того собаки вигляд! Одного разу я купив такого пса – звали його Балабан, так вiн через отих своiх батькiв був такий гидкий, що всi собаки його обминали. Я купив його з милосердя, бо вiн був такий самотнiй. І сидiв той пес вiчно дома в кутку, та такий же смутний, такий смутний, що я мусив його продати за пiнчера. Найбiльшого клопоту завдало менi фарбування його, бо конче треба було тому псовi надати кольору солi з перцем. Потiм вiн потрапив зi своiм хазяiном аж у Моравiю, i вiдтодi я його вже не бачив.

Надпоручика почала цiкавити ця кiнологiчна лекцiя, тому Швейк мiг без перешкоди вести далi:

– Собаки самi не можуть фарбувати собi волосся, як це роблять дами.

Про це повинен подбати той, хто хоче пса продати. Коли пес такий старий, що аж посивiв, а ви хочете продати його за однорiчного цуцика або навiть запевняете, що цьому дiдугановi лише дев’ять мiсяцiв, то тодi купiть ляпiс, розчинiть його i пофарбуйте ним пса в чорний колiр – вiн буде як новенький; щоб набув сили – годуйте його миш’яком у кiнських дозах i зуби чистiть наждачним папером, тим, яким чистять iржавi ножи. А перш нiж поведете його продавати, влийте йому в пащеку слив’янки, аби вiн був трохи напiдпитку, i пес одразу стае жвавий, веселий, радiсно гавкае i родичаеться з кожним, ну чисто вам п’яний радник. Але найголовнiше ось що: треба говорити й говорити до покупця, аж поки не заб’ете йому памороки. Якщо хтось хоче купити пiнчера, а ви не маете нiчого iншого, крiм якогось мисливського пса, то треба вмiти переконати покупця, щоб вiн замiсть пiнчера повiв додому мисливського пса.