Пригоди бравого вояка Швейка

Кожен може видавати себе i за Господа Бога, i за Дiву Марiю, i за Папу Римського, i за короля англiйського, i за найяснiшого цiсаря або за Святого Вацлава[44 - …або за Св. Вацлава – Святий Вацлав (906—929 чи 935) – чеський князь, патрон Чехii. Запровадив у чеських землях християнство. Вбитий за наказом свого брата Болеслава. Пiсля створення празького епископства у 972 р. проголошений «мучеником за вiру». «Святовацлавська легенда» вiдiграла значну роль в iсторii Чехii.]. Правда, той, що вдавав iз себе Вацлава, був увесь час зв’язаний, лежачи голяком в одиночцi.

Був там i такий, що репетував, нiби вiн архiепископ. Той нiчого iншого не знав, тiльки обжирався i дещо, вибачте, робив, що римуеться зi словом «обжирався», але нiхто там цього не соромився. А один навiть видавав себе за Святих Кирила та Мефодiя, щоб одержувати по двi порцii. Один пан був вагiтний. Вiн кожного запрошував на хрестини. Багато там було шахiстiв, полiтикiв, рибалок i скаутiв, колекцiонерiв поштових марок, фотографiв-аматорiв. Один потрапив туди через якiсь старi горщики, що iх вiн називав урнами. Іншого весь час тримали в гамiвнiй сорочцi, щоб вiн не мiг вирахувати, коли настане кiнець свiту. Я зустрiвся там i з кiлькома професорами. Один усе ходив слiдом за мною, переконуючи, що цигани походять iз Крконоше[45 - …що цигани походять iз Крконоше – гори в пiвнiчно-схiднiй Чехii.], а другий доводив, що всерединi земноi кулi е ще одна куля, набагато бiльша за ту, верхню.

Кожен мiг там молоти язиком про все, що заманеться, немов у парламентi.

Одного разу почали розповiдати казки та й побилися, коли з якоюсь принцесою трапилася велика бiда. Найбiльше бешкетував один пан, що видавав себе за шiстнадцятий том науковоi енциклопедii Отто й в кожного просив, аби його розгорнули й вiдшукали слово «картонажна швачка», бо iнакше йому каюк. Втихомирився лише тодi, коли на нього вдягли гамiвну сорочку. Цим вiн дуже пишався, бо, мовляв, потрапив у палiтурний прес, i просив, щоб його обрiзали згiдно з модою. Загалом жилося там, як у раю. Можете собi галасувати, верещати, спiвати, ридати, мекати, стогнати, плигати, молитися, перекидатися, лазити рачки, стрибати на однiй нозi, бiгати кружком, танцювати, тупцювати, сидiти цiлими днями навпочiпки й дряпатися на стiни. Нiхто до вас не пiдiйде й не скаже: «Цього не можна робити, це, пане, непристойно, як вам не сором, ви ж таки культурна людина». Однак, нiде правди дiти, були там i зовсiм тихi божевiльнi.