Пригоди бравого вояка Швейка

– Ще не те буде! – додав сусiд. – Сьогоднi вiн нажлуктився по саме нiкуди й знов оповiдатиме про грiховну тернисту путь.

І справдi, фельдкурат був сьогоднi в розчуленому настроi. Вiн навiть сам не знав, навiщо це робить, але весь час перехилявся з амвона, i ще трохи – був би втратив рiвновагу та гепнувся вниз.

– Нумо, хлопцi, заспiвайте щось, – гукнув вiн, – чи, може, хочете, щоб я вас навчив новоi пiсеньки? Спiвайте за мною:

Найгарнiшу в свiтi милу

Я нiкому не вiддам,

Не ходжу за нею сам,

Таж за нею, молодою,

Ходять iншi чередою.

А ця моя наймилiша,

Це Марiя найсвятiша

Із небесних брам.

– Ви цього, пройдисвiти, нiколи не навчитеся, – провадив фельдкурат, – я за те, щоб вас усiх перестрiляти; ви мене добре зрозумiли? Проголошую з цього Божого мiсця, нiкчеми, що Бог – така сила, яка вас не боiться, й вона таке вам устругне, що очманiете, бо ви не дуже-то поспiшаете навернутися до Христа, а волiете йти тернистою дорогою грiха.

– Ого, вже почалось! Налигався впень, – радiсно шепотiв Швейкiв сусiд.

– Терниста путь грiха, йолопи дурноверхi, це путь боротьби з пороками. Ви блуднi сини, тому ви волiете валятися в одиночцi, нiж навернутися до Отця нашого Небесного. Вище пiднiмiть i звернiть своi очi у небесну височiнь, i переможете; мир оселиться в душах ваших, розбишаки. І, будь ласка, там, ззаду, не пирхайте. Ви не жеребцi й не в стайнi, а в храмi Божому. Звертаю на це вашу увагу, голубчики. На чому ж я зупинився? Ja, ?ber den Seelenfrieden, sehr gut![107 - Ага, про мир у душi, дуже добре! (нiм.

)] Запам’ятайте собi, тварюки, що ви люди, й повиннi дивитись крiзь темну хмару в далекий простiр i усвiдомити одне: все тривае тут лише до часу, а тiльки один Бог вiчний. Sehr gut, nicht wahr, meine Herren?[108 - Дуже добре, еге ж, панове? (нiм.)] Я б мав день i нiч за вас, йолопи, молитись, аби милосердний Бог влив свою душу в вашi холоднi серця, й своiм святим милосердям змив усi вашi грiхи, й ви навiки стали його чадами, щоб вас, негiдникiв, не обiйшов вiн любов’ю своею. Але ви помиляетесь. Я вас до цього раю вести не буду.

Фельдкурат гикнув.

– Нi, не буду, – повторив вiн уперто, – i нiчого для вас не зроблю, менi це й не в головi, бо ви непоправнi лайдаки. Вашими дорогами не поведе вас доброта Господня, подих Божоi любовi вас не овiе, бо Господу Богу й на думку не спаде морочитись iз такими розбiйниками.