Украдена батьківщина. Трилогія

Народ всi голоси подав

За юного Аскольда,

Що вiрним сином став

Для украiнського народу,

І вирiс вже державним дiячем.

В боях скривавленим мечем

Виборював вiн цiлiсть Украiни.

Уся громада святкувала

У теплi цi червневi днi,

Аскольду мужностi бажала,

Що би були мiцнi

Його зв’язки з народом.

На свята цi

У Киiв добиралися усi,

Кого в собi зростила,

В боях змiцнила Украiна.

І дочки i сини

Приiхали сюди

З Кубанi i Днiпра,

З земель, що омивали iх моря,

Із Дону i Дунаю,

З Хазарii i всiх степiв,

З Карпат i з берегiв

Серету, Бугу i Днiстра,

Подiльського Збруча.

Зiбралося на берегах Днiпра

Багато люду,

А вище трохи них була

З помостом зроблена стiна,

Яка у вись несла

Жовто-блакитний прапор Украiни.

Пiд прапором на цiм помостi

Зiбрались гостi

Всiеi вiрноi старшини:

Половцi, древляни,

Печенiги, уличi, хозари

Тут представлялись старшиною.

Вони ж несли сюди з собою

Священну волю

Єдиного народу,

Що Украiну вiн складав,

Й мiсцевим прiзвиськом своiм

Народ iх називав.

Тодi нiхто не знав,

Пройде ще часу хiд,

А там i сотня лiт

І кат цю землю украде,

А iх усiх назве

Чужими кочовими племенами,

Що нiби тюркський звичай мали

І щоб потомки не гадали,

Що iх дiди

На землях цих завжди жили,

Яка iх народила,

А нiби iм життя дали

Якiсь «брати» зi сходу,

І що потомки iх без роду,

А всiх родила Русь.

Коли ж життя вона зумiла дати,

То може i забрати,

Всi землi i лiси,

Залишиться лиш душу iм вiддати,

Вони ж iсторiю будуть писати,

Що Украiни зовсiм не було,

А то окраiна Росii так звалася.

Народ, який зiбрався

На кручах сивого Днiпра

Гуляв, смiявся, веселився

– В цей день була

Історii його година.

І ось вже наступила та хвилина,

Коли пiд прапор Украiни стали

Дiр, що булаву тримав,

Аскольд, смiливий i суворий,

Вiн як гранiт стояв

У мрiях вiльного народу,

Який на нього покладав

Державних звершень перемогу.

Дiр до Аскольда нахилився,

По-батькiвськи його поцiлував,

Із рук своiх Аскольду передав

Величну булаву,

Що несла символ влади Украiни,

І волю ту,

Яку берiг народ, краiни,

Що вiльно розвивалась

Своiм iсторii шляхом.