Сліпота

Запропонувавши допомогти слiпому, чоловiк, який потiм украв у нього автомобiль, не плекав у ту мить нiякого поганого задуму, якраз навпаки, те, що вiн зробив, вiн зробив, пiдкоряючись почуттям великодушностi й альтруiзму, що е, як усiм вiдомо, двома найкращими характеристиками людського роду, якi зустрiчаються навiть у набагато закоренiлiших злочинцiв, анiж цей простий крадiй автомобiлiв, який не мав жодноi надii пiднятися по драбинi, що нею користуються справжнi боси цього ремесла, якi навчилися обертати собi на користь потреби людей убогих.

Зрештою, запитаймо себе, чи iснуе така вже велика рiзниця мiж допомогою слiпому, наданою, щоб потiм пограбувати його, й доглядом за немiчною бабусею в надii одержати ii спадщину. Лише тодi, коли вони вже пiдходили до будинку слiпого, думка про те, щоб украсти в нього автомобiль, виникла в нього з усiею своею природнiстю, так само ото людина вирiшуе купити лотерейний квиток лише тодi, коли побачить продавця квиткiв, тож вiн купив свого лотерейного квитка без будь-якого передчуття, просто хотiв подивитися, що з цього буде, наперед змирившись iз тим, що мiнлива фортуна може пiднести йому або щось, або нiчого, хоча хто-небудь скаже, що вiн дiяв пiд впливом рефлексу, визначеного його особистiстю. Люди, якi скептично оцiнюють людську природу – а iх багато, й вони дуже впертi, – скажуть, що хоч нагода й не завжди робить злодiя, не випадае сумнiватися, що вона дуже допомагае в його становленнi. Що ж до нашого випадку, то ми маемо всi пiдстави думати, що якби слiпий прийняв другу пропозицiю свого доброго самарянина, який зрештою виявився фальшивим, у ту останню мить, коли його доброта ще мала шанси здобути перемогу, ми маемо на увазi пропозицiю скласти йому компанiю доти, доки прийде з роботи його дружина, хто знае, чи ефект моральноi вiдповiдальностi, який став би наслiдком виявленоi довiри, не придушив би злочинну спокусу й не дозволив вийти на поверхню тим свiтлим i шляхетним рисам характеру, якi нерiдко проявляються навiть у найбiльш загублених душ. Наш слiпий у своему випадку явно перестарався, й недарма стародавне прислiв’я навчае: пошли дурня Богу молитися, то вiн i лоб поб’е.

Моральна совiсть, яку багато безумцiв засуджують, а ще бiльше вiдкидають, насправдi iснуе й iснувала завжди, а не е просто вигадкою фiлософiв четвертичного перiоду, якi розумували в тi часи, коли людська душа тiльки утворювалася на основi вельми туманного проекту.