Сліпота

Деякi з водiiв уже повибiгали на вулицю, маючи намiр зiпхнути застряглий автомобiль кудись убiк, де вiн не заважатиме руховi, iншi барабанили по зачинених вiкнах, чоловiк, який сидiв у кабiнi, крутив головою то в той бiк, то в той, було видно, що вiн кричав, вигукуючи якесь одне слово, але нi, вiн вигукував не одне слово а два, як усi почули, коли комусь пощастило вiдчинити дверцята, Я ослiп.

Але повiрити в це було важко. Побаченi лише мимохiдь, бо роздивитися iх пильно в такi хвилини неможливо, очi чоловiка за кермом здавалися цiлком здоровими, райдужна оболонка була свiтла й блискуча, склеротика бiла й компактна, немов порцелянова.

Що ж до закочених вiй, зморщеноi шкiри на обличчi, пiдсмикнутих угору брiв, то все можна було пояснити нападом жаху. В одну мить те, що було видно на обличчi чоловiка в кабiнi автомобiля, зникло за його стиснутими кулаками, так нiби вiн хотiв заштовхати всередину свого мозку останнiй побачений ним образ – червоне й кругле свiтло свiтлофора. Я слiпий, я слiпий, повторював вiн iз розпачем у голосi, поки йому допомагали вийти з автомобiля, i сльози, якi котилися в нього по обличчю, надавали осяйного блиску очам, що, як вiн стверджував, були мертвими. Це минеться, ось побачите, це минеться, заспокоювала його якась жiнка, таке в людини бувае вiд нервiв. Свiтлофор уже змiнив колiр, кiлька цiкавих пiшоходiв наблизилися до гурту, а водii заднiх автомобiлiв, якi не знали, що вiдбуваеться, протестували проти такоi надмiрноi уваги тому, що вони вважали примiтивним вуличним iнцидентом, розбитою фарою або подряпаним крилом, iнцидентом, який не виправдовував такоi штовханини, Викличте полiцiю, кричали вони, приберiть звiдси цю тарадайку. Слiпий благав, Будь ласка, нехай хто-небудь вiдведе мене додому. Жiнка, яка говорила про нерви, висловила думку, що треба викликати карету «швидкоi допомоги», вiдвезти бiдолаху до лiкарнi, але слiпий не хотiв iхати до лiкарнi, вiн лише просив, щоб його вiдвели до дверей будинку, в якому вiн жив, Це зовсiм близько, ви зробите менi велику послугу, якщо допоможете дiстатися туди. А як же автомобiль, запитав чийсь голос. Інший голос йому вiдповiв, Ключ у замку, треба поставити машину до бордюра, У цьому немае потреби, втрутився третiй голос, я сяду в автомобiль i вiдвезу цього сеньйора додому. Почулося бурмотiння схвальних голосiв. Слiпий вiдчув, що його взяли за руку, Ходiть, ходiть зi мною, сказав йому той самий голос.