Сліпота

лiпого, якому заманеться змiнити мiсце свого перебування, Ви це добре обмiркували, Дякую, сеньйоре мiнiстр, Тож можемо починати, Починайте, даю вам картбланш.

Комiсiя дiяла швидко й ефективно. До сутiнок уже зiбрали всiх слiпих, про яких було вiдомо, а також певну кiлькiсть тих, хто, як вважали, пiдхопив iнфекцiю, принаймнi тих, кого пощастило виявити й схопити в домашньому середовищi та в мiсцях професiйноi дiяльностi тих, хто втратив зiр.

Першими переправили до порожнього будинку божевiльнi лiкаря та його дружину. На входi несли варту солдати. Браму вiдчинили рiвно настiльки, щоб пропустити iх, i вiдразу зачинили за ними. Вiд брами до головних дверей будiвлi була натягнута груба мотузка, що правила за перила, Звернiть трохи праворуч, там е мотузка, тримайтеся за неi й iдiть прямо вперед, прямо вперед, до сходинок, сходинок мае бути шiсть, попередив iх сержант. Усерединi будинку мотузка роздiлялася на двi, одна тяглася лiворуч, друга праворуч, сержант iм гукнув, Будьте уважнi, ваша сторона – права. Однiею рукою тягнучи валiзу, жiнка другою завела чоловiка до палати, розташованоi найближче до входу. Вона була довга, як у стародавньому шпиталi, з двома рядами лiжок, пофарбованих у сiрий колiр, але фарба з яких уже наполовину облупилася. Покривала, простирадла й ковдри були такого самого кольору. Дружина провела чоловiка у глибину палати, посадила його на одне з лiжок i сказала йому, Сиди тут, на мiсцi, а я пiду подивлюся, що тут е. Там було кiлька палат, довгi та вузькi коридори, кабiнети, якi очевидно належали лiкарям, бруднi нужники, невеличка кухня, яка досi не втратила запах iжi, зi столами, обтягнутими цинком, три келii, обклеенi ватою до висоти в три метри, а вище, до самоi стелi, оббитi корком. За будiвлею було обгороджене подвiр’я з погано доглянутими деревами, чиi стовбури здавалися обдертими. Повсюди лежали купи смiття. Дружина лiкаря повернулася в дiм. У напiврозчиненiй шафi вона побачила гамiвнi сорочки.