Сліпота

Вiн сказав, Я вже там був, i рука дiвчини в чорних окулярах потяглася в напрямку його голосу, проте вона не змогла намацати його тремтячу руку анi вперше, анi вдруге, й намацала ii лише втрете. Незабаром вийшов i лiкар, а за ним вiдразу перший слiпий, i хтось iз них запитав, Де ви, дружина лiкаря вiдразу взяла чоловiка за руку, а до його другого лiктя вже доторкнулася й ухопилася за нього дiвчина в чорних окулярах. Перший слiпий протягом кiлькох секунд не мав на кого опертися, потiм хтось поклав руку йому на плече.

Ми тут усi, запитала дружина лiкаря, Той, що з пораненою ногою залишився справляти другу потребу, вiдповiв iй чоловiк. Тодi дiвчина в чорних окулярах сказала, Можливо, тут е iншi нужники, менi вже почало припiкати, пробачте, Ходiмо пошукаемо, сказала дружина лiкаря, й вони вiдiйшли, тримаючись за руки. Через десять хвилин повернулися, вони знайшли кабiнет консультацiй, бiля якого був туалет. Крадiй автомобiля вже вийшов iз нужника, вiн нарiкав на холод i на бiль у нозi. Вони знову вишикувалися в чергу в тому самому порядку, в якому сюди прийшли, i з меншими зусиллями, нiж ранiше, й без непотрiбних iнцидентiв повернулися до палати. З великою спритнiстю, але не показуючи цього, дружина лiкаря допомогла кожному знайти лiжко, на якому вiн прилаштувався ранiше. Ще поза палатою, так нiби йшлося про найочевиднiшу для всiх рiч, вона сказала, що найлегший для кожного спосiб знайти свое мiсце буде порахувати лiжка, починаючи вiд вхiдних дверей, Нашi лiжка, сказала вона, е останнiми в правому рядi, дев’ятнадцяте й двадцяте. Першим увiйшов у прохiд мiж лiжками крадiй автомобiля. Вiн був майже голий, тремтiв вiд холоду, хотiв полегшити бiль у пораненiй нозi, й то були достатнi пiдстави, щоб його пропустили першим. Вiн iшов вiд лiжка до лiжка, обмацуючи пiдлогу, в пошуках своеi валiзи, й коли натрапив на неi, то голосно сказав, Ось воно, й додав, Чотирнадцяте, З якого боку, запитала дружина лiкаря, З лiвого, вiдповiв вiн iз легким подивом у голосi, так нiби вона знала про це й не мала потреби запитувати. Наступним увiйшов до палати перший слiпий. Вiн знав, що його лiжко було другим, рахуючи вiд лiжка крадiя автомобiля i з того самого боку. Вiн уже не боявся спати поруч iз ним, адже нога в того, судячи з його стогону та зiтхань перебувала в жалюгiдному станi, й вiн не мiг дозволити собi навiть поворушити нею. Вiн сказав, дiйшовши до свого лiжка, Шiстнадцяте, з лiвого боку, й улiгся на ньому вдягнений.