П'ятнадцятирічний капітан

– Як можуть не цiкавити мене цi близькi родичi periplaneta orientalis та американського таргана, що мешкають…

– …що забруднюють… – сказав капiтан Халл.

– …що царюють на борту! – гордовито поправив його кузен Бенедикт.

– Непогане царство!

– О! Одразу помiтно, що ви не ентомолог, пане!

– В жодному випадку!

– Послухайте, кузене Бенедикт, – посмiхаючись, промовила мiсiс Уелдон, – сподiваюся, ви не вiддасте нас на поталу тарганам заради науки?

– Я бажаю лише одного, кузино! – палко вiдповiв ентомолог.

– Отже, вас не задовiльнили новозеландськi знахiдки?

– Навпаки, дуже задоволений, кузино. Менi пощастило спiймати там екземпляр жука-стафiлiна, який до мене знаходили лише в Новiй Каледонii, за декiлька сотень миль вiд Новоi Зеландii.

Цiеi хвилини Дiнго, який грав iз Джеком, пiдбiг до кузена Бенедикта.

– Згинь, згинь! – закричав той, вiдштовхуючи собаку.

– О, мiстере Бенедикт, – вигукнув капiтан Халл, – як можна любити тарганiв й ненавидити собак?!

– Ще таких гарненьких собачок! – сказав маленький Джек, обiйнявши обома рученятами голову Дiнго.

– Так…можливо… – пробурмотiв кузен Бенедикт. – Але ця потворна тварина обдурила моi надii.

– Як, кузен Бенедикт! – вигукнула мiсiс Уелдон. – Невже ви зiбрались зарахувати Дiнго до ряду двокрилих та перепончастокрилих?

– Нi, звичайно, – цiлком серйозно вiдповiв вчений. Але ж Дiнго хоча i належить до австралiйськоi породи собак, був пiдiбраний на захiдноафриканському узбережжi!

– Цiлком вiрно, – пiдтвердила мiсiс Уелдон.

– Так це….я думав…я сподiвався…що на цiй тваринi знайдуться будь якi комахи властивi тiльки захiдноафриканськiй фаунi.

– О небо! – вигукнула мiсiс Уелдон.

– Я вважав, що, можливо, знайдеться якась особливо зла блоха ще невiдомого, нового виду..

– Чуеш, Дiнго? – сказав капiтан Халл. Чуеш, пес? Ти не виконав своiх обов’язiв!

– Я даремно вичiсував йому шерсть, – з погано прихованою прикрiстю продовжив ентомолог, – на ньому не виявилося жодноi блохи!

– Як би вам пощастило знайти блох, сподiваюсь, ви б одразу знищили iх? – вигукнув капiтан.

– Добродiю, – стримано зауважив кузен Бенедикт, – ви повиннi знати, що сер Джон Франклiн[20 - Франклiн, Джон (1786–1847) – англiйський мореплавець, дослiдник полярних краiн] нiколи марно не вбивав комах, навiть американських комарiв, якi кусаються незрiвнянно болючiше нiж блохи.