Вітіко

Вiтiко брав участь у спiльних роботах, коли, наприклад, треба було прокласти дорогу крiзь снiг, або знайти стежку i позначити ii тичками, бо стара стежка разом з ii тичками вже десь зникла, або вирушити на лови, щоб уполювати вовка або якогось iншого звiра, чи вжити заходiв, щоб дикi тварини не заходили в село.

Вiтiко брав участь i в iнших громадських справах, скажiмо, в нарадах та iнших спiльних дiях.

Отак минав час, iнодi свiтило яскраве зимове сонечко, iнколи лютувала заметiль, справжня буря, а iнодi зимовий туман чiплявся за гiлля ялиць.

Днi подовшали. Сонце вранцi набагато ранiше сходило над соснами, а ввечерi синя поверхня озера ще довго вiдображувала золото небес. Уже не чулося вовчого виття, натомiсть лунали крики оленiв, заклики глухарiв, швидкий спiв перших жайворонкiв.

Лiси втратили свiй снiговий покрив i вже почорнiли, снiг струмками збiгав iз гiр у долини, аж поки вже нiде не виднiло жодноi бiлоi латки.

На довгастiй поверхнi долини луки простиралися тiльки в ii нижнiй частинi, де серед блiдоi зимовоi трави яснiла синя стрiчка Влтави. Вище вгорi тягнулися бурi смуги зораних ланiв, а то й зеленi, де росла озимина, далi вже рiс лiс.

Почалися веснянi роботи, i Мартин та Раймунд подалися зi своiми воловими запрягами в поле, iм допомагали наймити, Вiтiко теж був там i докладав, де виникала потреба, рук, аж поки луки i лани стали доглянутi й можна було приглядатись, як тихо ростуть трави i збiжжя.

Озимина була висока й зелена, прокльовувалась ярина, луки темнiли зеленню, лiсовi черешнi, що родили влiтку маленькi чорнi ягоди, вкрилися бiлим цвiтом, квiтнули терен i крушина, а також грушi, пiсля них лiсовi яблуньки, ялицi пускали новi свiтло-зеленi пагони i нарештi розпукли п’ятипелюстковi квiти свiтлих i темних лiсових троянд, якi росли серед чагарникiв та на узлiссях.

Сiльськi пастухи гнали своi стада i отари на верховини, де в лiсах помiж сосон та iнших дерев траплялися галявини, дiти гралися на сонечку, дiвчата спiвали тепер просто синього неба, несучи з лiсу свiжу пашу.

Дiвчата не мали широких уборiв, як у внутрiшнiх частинах краiни, а одягали короткi спiднички зборками та фартухи, бiлi або червонi хустки на голову та плечi й часто заплiтали двi коси, якi поверх жилетки спускалися аж до спiдницi.