Вітіко

Жiнка з приязню на обличчi обернулась до Вiтiко i сказала:

– Наш пан i жупан Любомир, мiй чоловiк, казав менi, що ви наш гiсть. Я з радiстю ласкаво запрошую вас i прошу задовольнитися тим, що е в нашому бiдному домi i що двое самотнiх людей змогли приготувати для вашоi втiхи.

– Висока панi, ви засвiдчуете менi велику прихильнiсть, – вiдповiв Вiтiко, – гостинно приймаючи мене в своему домi, i я вдячний вам за це.

Любомир обернувся до чоловiкiв, якi стояли коло дверей, i, показавши на першого, мовив:

– Це Растислав, мiй родич, що допомагае менi в моiх обов’язках.

Потiм показав на другого й мовив:

– Це Видимир, мiй родич, вiн теж допомагае менi в моiх обов’язках.

Потiм показав на третього й мовив:

– Це Вентислав, мiй родич, i вiн допомагае менi в моiх обов’язках.

Потiм показав на цiлий ряд чоловiкiв i мовив:

– Це Кодим, Момир, Диш, Дерад, Вацлав, а це Гостивiл. – І пiсля кожного iменi додавав: – Це мiй родич, що допомагае менi в моiх обов’язках.

– А в кiнцi додав: – Я всiм iм удячний, i ми запевнили одне одного у взаемному захистi.

Пiсля цього Любомир напiвобернувся до Вiтiко i вигукнув:

– Цей юнак – Вiтiко, наш сусiд у Лiсовому краi i, поки йому подобаеться, наш гiсть.

– Ласкаво просимо! – гукнув один iз чоловiкiв.

– Ласкаво просимо! – гукнув другий.

– Ласкаво просимо! – гукнули всi.

Коли вiтання скiнчилися, вiдчинилися дверi, принесли в рiзних посудинах наiдки та напоi i поставили iх на стiл.

– Помолiмося Боговi! – закликав Любомир.

Чоловiк у бахматiй темнiй сутанi, що стояв геть позаду, пiдiйшов до столу i вголос проказав молитву, яку решта повторювали.

– Сiме, покажи мiсця, – звелiв Любомир.

Чоловiк у бiлому вовняному вбраннi, який вiдчиняв дверi, коли слуги принесли страви, показав Вiтiко стiлець i рухом руки, що був зрозумiлий усiм, показав стiльцi рештi чоловiкiв. Любомир i Болеслава сiли самi.

Любомир сидiв на чолi столу.

Праворуч вiд нього сидiла Болеслава, лiворуч – Вiтiко. Коло Болеслави сидiли ii жiнки. Трое дiвчат стояли позаду iх. Чоловiки сiли по обидва боки столу. Сидiло ще й кiлька юнакiв. На нижньому краi столу сидiв чоловiк, який проказував молитву.

Страви складалися з телячоi печенi, птицi, риби, дичини, а також хлiба i рiзних пирогiв. Напоем було вино, яке з великого цебра наливали в срiбнi келихи. Наготовi стояли i кухлi з пивом.