Вітіко

Якщо сьогоднi на з’iздi ми оберемо найкращого, що е на землi, i якщо вiн довго житиме i протягом свого довгого життя добре правитиме обома землями, ми тiльки вiдсунемо лихо, тож пiсля його смертi воно постане знову, i якщо й тодi буде змога знову обрати найкращого i так далi, кожен обраний князь матиме владу стримувати тих, хто не визнаватиме результату виборiв як закон. Менi здаеться, я помiтив, нiби пани Богемii i Моравii схильнi затверджувати князiв пiсля смертi попередника тiльки на основi виборiв, але в такому разi було б краще повернутися до вже вiдкинутого поганого закону про наступнiсть за вiком, нiж ставити все в залежнiсть вiд виборiв.

Видаеться ймовiрним, що в результатi виборiв завжди буде змога обирати найкращого, але я прожив довгi лiта i бачив багато людей; е дуже мало людей, якi тямлять обирати, i вкрай мало тих, яким можна обирати. Хоча пани Богемii i Моравii представляють усю краiну, все-таки е ще селяни та iншi люди, про яких вони повиннi думати, i навiть якщо вони думають про них, то е дуже багато людей, якi передусiм думають тiльки про себе, i навiть не так власне про себе, як про своi забаганки. Тi, хто прагнутиме зiйти на князiвський престол, даватимуть обiцянки, а коли обраний князь дiятиме всупереч деяким людям, вони об’еднаються, щоб обрати нового князя, який буде поступливiшим, а потiм знову якогось iншого, i робитимуть це тим частiше, що бiльшою мiрою внаслiдок вiйни, яка супроводитиме цi дii, ставатимуть несамовитiшi та пожадливiшi. Вони не матимуть едностi мiж собою, аж поки якийсь чужинець забере ослаблений престол, як за сумних часiв Болеслава Рудого це вже зробив польський король Болеслав. Нехай тодi той чужинець простирае над нашими землями лагiдну, мудру i могутню руку. Моi очi, хоч якi старi, здатнi все-таки бачити, що багато тих, хто сьогоднi голосуватиме за Владислава, сина колишнього князя Владислава, знову вiдкинуться вiд нього, як оберуть його, i збройно пiдуть проти нього. Тому я повинен сказати з християнською вiрою: дотримуйтеся своеi обiцянки, даноi Владиславу, синовi нашого князя Собеслава, i вшануйте його по смертi батька як князя. Об’еднайтеся навколо нього, i разом з ним, дарма що вiн молодий, ви будете сильнi в правдi, як сказав превелебний епископ Сильвестр, бо iнакше будете слабкi. Обiцянка в Садскiй була невимушена, бо туди нiкого не гнали i звiдти можна було вийти, не давши обiцянки.