Вітіко

Вiн тихесенько сказав кiлька слiв князевi й вийшов.

– Вiтiко, – озвався князь, – iди своiм шляхом. Я накажу, щоб тебе нiхто не ображав i не кривдив.

Вiтiко пiдвiвся зi свого стiльця, вклонився i вийшов. На своему сивому конi вiн поiхав до Сильвестра, що, зрiкшись своеi посади, знову жив у монастирi в Сазавi, де ранiше вiн був абатом. Вiтiко подякував йому, а потiм знову поiхав на пiвдень краiни.

4

Майорiли корогви

На шостий день пiсля зiшестя на престол князя Владислава в Празi вiдбулися вибори епископа, бо Сильвестр наполягав на своiй вiдмовi вiд посади.

Єпископом Богемii обрали Оттона, старшого священика Праги, i одне посольство поiхало до святого отця в Рим, а друге в Обергiртен до архiепископа Майнцького, пiд чиею патерицею перебувала й Богемiя.

З Праги мало-помалу роз’iхалися люди.

Ще ранiше виiхав Лех Болемiл зi своiми синами, онуками та почтом на захiд Богемii, Дiвiш – у свою жупу в Жатец, Немой – у Нетолiце, Хотимир – у Дечин на пiвнiч, Ктибор – в Устi, Любомир зi своiми людьми – в жупу Дудлеби, а Здик знову подався на свою епископську кафедру в Оломоуц.

Натомiсть iншi люди знову iхали до Праги. Серед них були молодi сини панiв, найманцi, ремiсники, рiзноманiтнi митцi, вченi, блазнi, спiвцi, гравцi на козi, евреi, шльондри, мiняйли тощо.

Владислав ще заповнював посади. Вiн лишив людей, якi служили за Собеслава, на iхнiх посадах. Найближчими до нього були його брати Дипольд та Генрiх i старий лех Начерат.

Невдовзi пiсля вибору епископа Владислав зi своiм почтом молодикiв поiхав у замок Госту. В замку Адельгайда, вдова Собеслава, звелiла завiсити покiй, де помер князь Собеслав, темними тканинами; лiжко з ведмежою ковдрою i скриня, з якоi покiйний князь дiставав хрестика для епископа Сильвестра, i дерев’яний стiлець, на якому вона сидiла, доглядаючи князя, й далi стояли в покоi. Хрест, який Адельгайда обняла пiсля смертi Собеслава, прибили в простiнку й поставили перед ним ослiнчик.

Коло задньоi стiни покою княгинi поставили лiжко, де вона спала вночi. Владислав, пiд’iхавши до замкових мурiв, послав до Адельгайди чоловiка запитати, чи можна йому прийти до неi. Вдова переказала через того чоловiка, що чекае князя. Князь зайшов до фортецi з двома друзями – Велиславом та Одоленом, – i його провели до темноi кiмнати.