Вітіко

– Я не вестиму своiх людей у замок, щоб вони не заважали тобi, – вiдмовився Владислав. – У нас е своi припаси на в’ючних конях i ми можемо споживати iх де завгодно. Бореш лишиться твоiм каштеляном, тiльки в питаннях розбудови цього замку та його безпеки вiн повинен слухатися мене.

– Тодi, моя люба Агнесо, принеси три келихи вина для трьох чоловiкiв, – звелiла Адельгайда.

Одна з жiнок, якi були коло Адельгайди, вийшла з кiмнати i принесла на тацi три срiбнi келихи з вином. Адельгайда взяла найгарнiший келих, вiдпила з нього й подала Владиславу.

Вiн пiднiс його до вуст i випив вино. Два iншi келихи подали Велиславу та Одолену, i вони теж випили.

– Ну, тепер ти вже почастувала нас у своему домi, – мовив Владислав, – i ми прощаемось. Дозволь менi, ясновельможна родичко.

Владислав пiдступив i поцiлував Адельгайду в чоло. Потiм став перед нею, та вона пiдняла вгору руки, поклала йому на голову i теж поцiлувала його в чоло.

– Нехай Господь освятить усi твоi дii, – промовила Адельгайда.

– Нехай твоя молитва лише забезпечить, що найкращi дiйдуть до своеi мети, – вiдповiв Владислав. Потiм ще раз узяв Адельгайду за руку i обернувся, щоб iти. Тримаючись за руку князя, вона пiшла поряд iз ним аж до дверей. Потiм обое вклонилися, пустили руки, Владислав вийшов, Адельгайда повернулася в кiмнату.

Вiд Гости Владислав зi своiми людьми знову поiхав до Праги. Прибувши до мiста, послав вiсникiв до панiв Юрика, Богуслава i Здеслава. Коли всi трое приiхали до нього, сказав iм:

– Приготуйтеся ви, трое, i iдьте до мiста Киева, там ви знайдете чоловiка з роду нашого святого Пржемисла.

Це Оттон, син Оттона Чорного, сина Оттона Гарного, що був братом короля Вратислава. Пiсля битви пiд Хлумецом, у якiй його батько загинув вiд воякiв Собеслава, вiн утiк i вже не повернувся. Скажiть йому: Владислав, князь Богемii i Моравii, переказуе тобi свое вiтання i звелiв сказати: Оломоуцьке князiвство належало твоему дiдовi Оттоновi, належало твоему батьковi Оттоновi й належатиме тобi, третьому Оттоновi. Їдь iз нами i йди до князя Владислава, щоб вiн передав тобi твою землю. Я накажу приготувати листи, якi ви маете передати тому чоловiковi. Тим часом оберiть собi супровiд i впорядкуйте своi справи.

Трое чоловiкiв пообiцяли виконати все i вийшли з покою.

Потiм князь послав посланцiв до панiв Богдана, Сезими i Звеста. Вони прибули, i князь сказав iм:

– Вас, чоловiки, я прошу поiхати до Моравii до мiста Зноймо.