Мазепа. Історичні картини

Разом з повною автономiею Украiнi було надано свободу у веденнi дипломатичних та вiйськових справ, за винятком вiйськових дiй, спрямованих проти Польщi або Туреччини, При гетьмановi iснувала генеральна вiйськова канцелярiя, а Лiвобережжя було подiлене на десять полкiв, або ж вiйськових регiонiв, у яких поступово запроваджувалася росiйська вiйськова дисциплiна.

Невiдомий художник. Іван Брюховецький. XVII столiття

«Руiна» на Украiнi досягла апогею за гетьманства жорстокого й честолюбного Брюховецького.

У 1665 роцi вiн зi свитою з 500 чоловiк подався до Москви, щоб «урегулювати» вiдносини мiж Малою й Великою Росiями, а насправдi ж iхав у своiх особистих iнтересах, сподiваючись здобути прихильнiсть Москви. Брюховецький одружився з донькою князя Долгорукова, дозволив царським воеводам осiсти в украiнських мiстах та позбавив козакiв монополii на виробництво горiлки – одного з найдорожчих привiлеiв, вiддавши усi прибутки вiд нього у царську державну казну. Згодом Брюховецького запiдозрили у намiрi вiдколотися вiд Москви i перейти на службу до Туреччини. Вiн не побажав добровiльно вiддати гетьманську булаву i в 1668 роцi був страчений Дорошенком: його прив’язали до гармати, i козацька «чернь» розтерзала колишнього гетьмана.

Іван Сiрко. Уявне зображення Іллi Репiна

У той час, коли Лiвобережна Украiна усе бiльше й бiльше попадала у залежнiсть вiд Москви, Правобережжя розшарпували мiж собою Польща й Туреччина.

Запорозька республiка на Сiчi переживала свiй останнiй блискучий перiод на чолi з мужнiм кошовим отаманом Сiрком, славним своею лютою ненавистю до татар i туркiв, котрий оживив давнi спомини про часи Сагайдачного й Тараса Трясила[21 - В оригiналi помилково Тарас Трачило. Трясило Тарас (Федорович) – гетьман нереестрових козакiв (1629), очолив антипольське повстання (1630), розбив гетьмана С. Конецпольського, у 1635 разом з частиною запорожцiв пiшов на Дон. Пiсля 1636 р. доля невiдома.]. Про того Сiрка розповiдали, що народився вiн одразу ж iз зубами i вiдзначався жахливою ненаситнiстю. Читати й писати вiн так нiколи й не навчився (хоча його iменем i був пiдписаний лист до султана), зате був неперевершеним у бою. Сiрко брав участь у 50 битвах i тим самим заслужив собi царство небесне, бо, як каже козацьке повiр’я, хто уб’е чим бiльше бусурманiв, той потрапить прямiсiнько в рай.