Мазепа. Історичні картини

На полiтичному горизонтi появилися i стрiмко стали рости постатi двох велетнiв – Петра Великого й Карла ХІІ. Хiд iхньоi боротьби довгий час визначав долю не лише Украiни, а й усiеi великоi Європи.

Точкою вiдлiку новоi епохи в iсторii Украiни став 1687 рiк, коли на чолi Украiни став надзвичайно спритний та хитрий адмiнiстратор в особi новопотвердженого Москвою гетьмана Івана Мазепи. Безсовiсним егоiзмом та полiтичною безхарактернiстю перевершив вiн Брюховецького, а як державний муж та полководець був лише пародiею на Хмельницького.

Хоч Мазепа й пiддався великiй спокусi вступити в союз iз Швецiею проти слов’янського самодержця, проте стан справ i ситуацiя були уже далеко не тими, що за часiв Хмеля.

Історiя у багатьох вiдношеннях цiкавоi життевоi долi Мазепи детально висвiтлюе цю катастрофу в iсторii Украiни та Швецii.

Якби ситуацiя не була такою серйозною та сумною, можна було б уволю посмiятися з рiзкого, гротескного, смiхотворного контрасту, спiвставивши таких союзникiв, як вiрнi, прямолiнiйнi, чеснi й тверезi «вiдчайдухи» Карла ХІІ – з одного боку та запальнi, непостiйнi й вiроломнi, часто п’янi запорожцi Мазепи – з другого.

Не менш комiчним у цiй трагедii е порiвняння непорочного, чесного й справедливого Карла ХІІ з Мазепою.

II. Полiтичний авантюрист

Іван Степанович Мазепа-Колединський належав до украiнського православного шляхетного роду. Родоначальник роду Мазепи отримав у 1544 роцi вiд польського короля Сiгiзмунда маеток Мазепинцi, що у Бiлоцеркiвському повiтi (тепер Киiвська губернiя).

Його обов’язком було нести вiйськову службу при старостi у Бiлiй Церквi. 1572 року король Сiгiзмунд Август пiдтвердив права його сина Михайла на володiння маетком. Син Михайла, полковий суддя Федiр, брав участь в уже згаданому повстаннi Наливайка проти полякiв, був виданий полякам i страчений разом з Наливайком у 1594 роцi.

Федiр був бездiтним, зате його брат Микола мав сина по iменi Степан-Адам. Невластиве украiнцям подвiйне iм’я можна пояснити тим, що за православним обрядом його охрестили Степаном, але згодом, пiд католицьким тиском, вiн змушений був прийняти друге iм’я – Адам.

За вбивство польського шляхтича Зелiнського Степана засудили у 1638 роцi до смертноi кари, проте з допомогою хабара йому пощастило уникнути шибеницi, а в 1659 роцi король Ян Казимир вiдновив усi його втраченi ранiше права i надав титул «пiдчаший» Чернiгова, який успадкував по смертi батька його син Іван. Степан-Адам помер десь в серединi XVІІ столiття.