Мазепа. Історичні картини

У «Словарi украiнськоi мови» Б. Грiнченка це слово тлумачиться як «замазура», а потiм воно набрало значення взагалi неохайноi, грубуватоi, простакуватоi людини (росiйське – простофиля). Також наводиться тут приклад зi збiрки Номиса:

«У нас у селi мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозумiе, так кажуть: «Ах ти, мазепа!» За дослiдженнями акад. А. Кримського, слово «мазепа» iснуе як прикметник у перськiй мовi i мае переносне значення – неповороткий, незграбний, вайлуватий.

25

За дослiдженнями украiнських iсторикiв, Іван Мазепа народився бл.

26

«У шанобливiй любовi та побожнiй повазi» (лат.).

27

«Моему щастю нiчого не бракуе, хiба що помiркованостi у ньому» (лат.).

28

Август II (1660—1733), польський король саксонськоi династii (1697—1733), учасник Пiвнiчноi вiйни (1700—1721) на боцi Петра І.

29

За дослiдженнями І. Борщака, на основi листування П. Орлика зi своiм сином Григорiем з великою вiрогiднiстю можемо вважати, що Мазепа деякий час був в Італii та Нiмеччинi.

30

Пасек Ян, сучасник Мазепи, його ворог. За словами І. Борщака, це був «паливода Із письменницьким хистом, фанатичний, брутальний i жорстокий». Мемуари Пасека е дуже необ’ективним, упередженим джерелом щодо особи молодого Мазепи.

31

Ян Казимир (1609—1672), польський король (1648—1668), походив зi шведськоi династii Ваза, зрiкся престолу у 1668 р.

32

Тетеря (Морожковський) Павло (? – 1670), гетьман Правобережноi Украiни (1663—1665).

33

Дорошенко Петро (? – 1680), прилуцький полковник (з 1657), гетьман Правобережноi Украiни (з 1665), у 1668 проголошений гетьманом всiеi Украiни, у 1676 здав гетьманат І. Самойловичу. Руiна 60—70 pp. на Украiнi стала трагедiею цього державного дiяча, який прагнув створити незалежну Украiнську державу в етнографiчних межах, включаючи Перемишль, Львiв, Галич.

34

Самойлович Іван (? – 1690), гетьман Украiни (1672—1687), помер на засланнi в Тобольську.

35

Многогрiшний Дем’ян (р. н. i см. невiд.), гетьман Украiни (1669—1672), скинутий з гетьманства внаслiдок iнтриг Москви i засланий до Сибiру.

36

Тут iдеться про одне iз найважливiших украiнських iсторичних джерел XVІІ ст. – Лiтопис Самовидця, можливим автором якого був генеральний пiдскарбiй за гетьманування Брюховецького Роман Ракушка-Романовський. Цiеi думки дотримувалися Д. Багалiй, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Крип’якевич.