Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436

Вiд самого лише усвiдомлення, що ii рiд може занепасти через те, що молодий герцог одружений iз принцесою королiвськоi кровi й нiколи не зможе взяти собi iншоi дружини, ii серце стискалося каменем у грудях. Та й сам Фiлiпп, такий сластолюбний, що рiдко проводив нiч наодинцi, вiдвiдував подружню лiжницю раз чи два на мiсяць, у день, коли його астролог та старша придворна дама герцогинi вказували на ймовiрнiсть зачаття. Блiда, аж прозора, Мiшель нагадувала герцоговi медузу, що ii море викинуло на пiщаний берег.

Анi привабливостi, анi характеру, анi бажань. Герцог полюбляв жiнок iз яскравою вродою, як-от рудоволосих фламандок, бiлошкiрих, з високою талiею та пишними персами, що рвуться iз сукнi, жiнок веселих, покiрних та безвiдмовних. Пiсля смертi доньки герцогиня геть перестала дбати про свiй зовнiшнiй вигляд, а пiд нижнiм платтям завжди носила власяницю. Тому щоразу, як Фiлiпп дiлив iз нею подружне ложе, йому здавалося, що вiн гвалтуе черницю.

– А король, мiй батько? – так само тихо запитувала Мiшель, навiть не намагаючись привести до ладу свое вбрання. – Ви ж бачились iз ним, монсеньйоре?

Стара герцогиня iз подивом зауважила, що у невiстки руки вимазанi жовтим шафрановим соусом та бруд пiд нiгтями й вона не вимила iх зранку. Колись давно герцогиня бачила ii батька, короля, пiд час нападу безумства: найбiльше ii вразила неголенiсть, рештки iжi в бородi та бруд пiд нiгтями.

А що як i Мiшель – не сповна розуму? Кажуть, то в них – вiд покiйноi королеви Жанни з роду Бурбонiв, а там чимало було схибнутих.

– Його величнiсть без пам’ятi. Я бачив його лише кiлька хвилин. Великий шамбелан каже, що i Рiздво, i Хрещення королiвський двiр проведе в Труа. Королева, ваша матiнка, страшенно налякана. Зачинились у Труа, бо i англiйцi, й арманьяки хочуть захопити його у полон. – Фiлiпп потроху повертався до тями.

– У полон? – не зрозумiла Мiшель.

– У кого король – той може удавати, що править вiд його iменi, – встряла у розмову стара герцогиня. Свого часу вона змушена була жити пiд пильним наглядом своiх владних свекрiв, i, попри те, що то були не найкращi роки ii життя, Маргарита слухала, робила висновки та добре навчилася розбиратися у полiтичних iнтригах. Бiльше того: вона сама за деякий час почала власну гру задля посилення влади свого чоловiка.