Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436

Безперечно, такi випробування налаштовували парижан на думки про здачу англiйцям. Мешканцi столицi занадто добре пам’ятали, як наводять лад у мiстi арманьяки, як черговий радник божевiльного короля починае вигадувати новi способи швидкоi наживи та грабунку, бо ж знае, що довго на посадi не протримаеться. І герцог Бургундський, i англiйцi не обiйдуться Парижу дешево, проте вони зможуть сподiватися на те, що в мiстi буде забезпечено порядок та принаймнi якесь дотримання законiв i звичаiв. І, зрозумiло, коли мiсто не перебувае у станi облоги чи не готуеться до вiйни, дешевшають i хлiб, i м’ясо, i вино, оскiльки баржi вiльно постачають по рiчцi з пiвдня та заходу тисячi товарiв на мiськi ринки.

Король Генрi, людина вкрай пихата та амбiтна, хотiв, щоб йому принесли ключi вiд Парижа та на колiнах благали iх прийняти, так само вiн хотiв, щоб мiста та замки здавались його армii без спротиву, а принцесу Катрiн до нього привiв сам король Францii. Та вiн добре розумiв, що десь доведеться поступатися своiми гордощами.

На початку грудня король Генрi прийняв канцлера Ролена у близькому колi: лише його молодшi брати – герцог Кларенс, герцог Бедфорд та герцог Глостер. Вiн знав, що великий пишний почет уже рушив iз Гента кiлька тижнiв тому. Про це швидко повiдомили i королiвський двiр, i двiр дофiна, i анжуйцiв, певно, очiкуючи нових торгiв, пропозицiй та зрештою перемовин. Канцлера ж вiдправили вперед верхи, лише iз трьома людьми супроводу, аби заздалегiдь узгодити умови бургундськоi пiдтримки.

Канцлер Нiколя Ролен народився дипломатом, вiн добре вiдчував потреби опонента i нiколи не був жорстким чи невблаганним iз людьми знатнiшого походження чи вищоi посади. Вiн розумiв, що цi таемнi попереднi переговори у вузькому колi досить неприемнi, якщо не сказати образливi, для гордощiв англiйця. Тому кожну вимогу Фiлiппа Бургундського, жорстку та неуникну за суттю, месiр Ролен оголошував дуже запопадливо, тоном прохача, так наче король мав повне право вiдмовитись, анiж нагальноi потреби домовитись iз бургундцем за будь-яку цiну.

– Ваша величносте, мiй герцог ще уклiнно просить, – продовжував канцлер, звичайно додаючи слово «уклiнно» на власний розсуд, зважаючи на делiкатнiсть ситуацii, – звiльнити його вiд обов’язку приносити омаж[7 - Омаж – присяга на вiрнiсть.] за Бургундiю та решту володiнь, коли ви коронуетесь у Сен-Денi.