Дама з покритою головою. Femme couverte

І хто тут згадае, що герцогиня Бретонська – французька принцеса, рiдна дочка короля? Надто все складно, а ще сильнiше заплутано на кровi, на шлюбних союзах, на кревнiй помстi. Як забути про обра5зи, коли вони, як сiм’я, проростають у дiтях, зачатих на шлюбних ложах ненавистi?

Годi, вiн збожеволiе вiд цих мiркувань! У нього одна мета – незалежнiсть i мир у Бретанi. Вiн не може залишити своiх дiтей у божевiллi громадянськоi вiйни чи конфлiкту з Англiею, герцог досхочу напився цього всього ще дитиною.

А ще вiн мусить порадитись iз Жанною. Герцог Бретонський пiдвiвся i вже хотiв iти до герцогинi, але у цей час паж оголосив, що граф де Рiшмон та граф д’Етан просять герцога прийняти iх.

– Кажiть швидше, я не в настроi, – нетерпляче кинув нахмурений герцог Бретонський.

– Я прошу дозволити менi приеднатись до королiвськоi армii, – почав де Рiшмон.

– Хто веде вiйсько – дофiн чи конетабль? – спитав герцог замислено.

– Не знаю, брате. Але я мушу бути там.

– Дозволь i менi, Жане, – попросив Рiшар, не зводячи очей зi старшого брата.

– Тобi – нi.

Бурштиновi очi графа гнiвно блиснули, проте висловити свое роздратування вголос вiн не насмiлився.

– Але чому?

– Бо я не знаю, на чиему ми тепер боцi, брате. Коли один Артюр битиметься за Францiю, це не викличе подиву, бо вiн служить у дофiна. Та якщо усi моi брати воюватимуть проти Англii, король Генрi може заподiяти шкоду нашiй матерi[13 - Жанна Наваррська – герцогиня-вдова Бретанi, мати герцога Жана, Артюра де Рiшмона, Рiшара д’Етана, друга дружина англiйського короля Генрiха IV, мачуха короля Генрiха V.

], щоб навернути нас до союзу з ним.

– Вiн не посмiе! – в один голос скрикнули молодшi брати.

– А я вже геть непевний, що не посмiе. Артюре, iдь iз Богом, а ти, Рiшаре, залишайся. Це мiй наказ.

– Брате! Граф де Невер i граф де Сен-Поль, хоч i рiднi брати Жана Бургундського, збирають своiх васалiв, щоб воювати на боцi Францii. Герцог Орлеанський iде на англiйцiв, хоча його молодший брат уже три роки у них в заручниках.

– Я свого рiшення не змiню. Рiшаре, ти единий iз нас, у кого вистачить терпiння й розуму вести дипломатичнi переговори. І як менi не боляче визнавати, це нам скоро знадобиться.

– Брате, у Нормандii обложили Арфлер, а ми замiсть того, щоб надати мiсту допомогу, вiдсиджуватимемось, як лиси в норi.

– Це не наша вiйна, Рiшаре! Не наша!

Герцог Бретонський захитав головою.