Дама з покритою головою. Femme couverte

Щиросердно зрадiвши вiдсутностi чоловiка, Маргарита звелiла облаштовувати своi покоi, якi нiхто навiть не здогадався прибрати до ii приiзду. І поки незадоволенi служебки пiд уважним наглядом мадам де Белльваль витрушували пил iз гобеленiв, Маргарита обережно спробувала вiдчинити дверцята, що з’еднували ii покiй iз лiжницею чоловiка. Марно. Їх замкнули з того боку. Маргарита розчаровано вiдступила. Зрештою, вона все одно не мала права туди заходити. Граф мае приходити до неi, до своеi лiжницi чоловiки кличуть лише шльондр.

Лише надвечiр ii запросили до покоiв герцогинi.

Маргарита квапливо ступила три кроки й присiла у реверансi, й лише коли пiдвелася, зрозумiла, що вона в породiльному покоi, завiшаному зеленим оксамитом, бiлою парчею та гербом iз королiвськими лiлеями. Герцогиня нiколи не забувала, що вона – дочка короля Францii. Бiля широкого породiльного лiжка герцогинi Жанни стояла колиска. Маргарита знала, що мала б прийти з подарунком, але жодна душа не попередила ii, що у герцогинi народилося дитя.

– Пiдiйдiть, мила кузино! – голос Жанни, хоч i слабкий пiсля перенесених страждань, все одно бринiв природженою владнiстю.

– Мадам, як ви почуваетесь? – тихо спитала Маргарита, так i зупинившись бiля дверей.

– Почуваюсь… Янголе мiй, та й ви самi скоро з ласки Божоi знатимете… Пiдiйдiть ближче, – герцогиня вказала тонкою пещеною рукою на край лiжка. – Сядьте.

Попри пережитi страждання, герцогиня сидiла дуже прямо. Принцеса слухняно опустилась на край лiжка, накритого зеленим укривалом.

– Уже геть доросла, мiй дiвер давно мав вас покликати до себе. Що з вами, серденько? Ви зблiдли? Присягаюсь, вам нема чого боятися… На те доля жiнки. Зробите, як ваш чоловiк вам накаже. Інакшого способу отримати дитину не вигадали… – раптом посмiхнулася герцогиня. – Коли ваш чоловiк повернеться, вам представлять ваших придворних дам, дружин васалiв графа. А щодо мого двору – то за титулом й родом ви будете першою дамою. І повiрте, моя люба, що тут бiльше честi, нiж клопоту…

Маргарита за знаком герцогинi схилилася у прощальному реверансi i зникла з покою.

Лише пiсля того, як придворна дама замкнула дверi, герцогиня, все ж приглушивши стогiн, дозволила собi знову лягти. Вона щойно пережила своi найважчi, сьомi за лiком, пологи, що тривали майже три доби, бо дитя було у неправильному положеннi. Весь час випадала то ручка, то нiжка, то пуповина. Це все доводилось управляти назад.