На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вони йшли весь той день, минаючи села, i знову ночували посеред поля, тiльки мерзли ще дужче, мабуть, од того, що були дуже голоднi, й просиналися часто, навiть Івась прокидався, – бiдна дитина, за що йому отакi муки!.. Тетяна про себе вже вирiшила, що завтра зайде в перше ж село, бо так далi не можна. В неi е жакет, вона його вимiняе на щось iстiвне. На молоко й хлiбину… Обов’язково хлiбину, велику й духмяну, щойно вийняту з печi… Вона вже бачила ii, ту хлiбину, уявляла, наче держала в руках: запашну, гарячу, з рум’яною хрусткою шкоринкою, спечену на кленовому листi, хлiбину, яку вони будуть iсти, запиваючи солодким, як мед, молоком.
В село Тетяна, однак, не зайшла: трапився хутiр.
Вiрнiше, це не був уже й хутiр, а руiни хутора: хати ще перед вiйною перевезли, мабуть, у село, бо з усiх хуторiв тодi зселяли у села; Тетяна як учителька сама брала участь в отiй не дуже веселiй кампанii; ходила вмовляти людей, якi не хотiли зселятися.
В хатi й зараз хтось жив, бо iз бовдура пiднiмався легенький димок: готували, напевно, снiданок. Вони довго вдивлялися, в надii побачити когось у дворi, але з хати нiхто не виходив, i Тетяна врештi наважилася:
– Будьте тут. Та не витикайтеся, щоб вас нiхто не помiтив. Як усе буде гаразд, то гукну.
Ступила на дорогу, що вела з хутора в невидиме звiдси село, рушила обережно до хати. Сонце било iй у вiчi, бiлi стiни хати од того здавались аж чорними. Тетяна, мружачись, вдивлялася у вiкна, чи не мелькне там людське обличчя, але вiкна були порожнi, i двiр був порожнiй, тiльки й того, що iз бовдура продовжував струмувати димок. Пильнуючи собаки, вона зупинилася коло ворiт, завагалася: гукати хазяiнiв звiдси чи йти прямо до хати.




