На нашем сайте вы можете читать онлайн «І будуть люди». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги І будуть люди, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І будуть люди. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
І будуть люди читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І будуть люди без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Чим ви нас, Сашо, вгощатимете? – весело спитав Гiнзбург i, глянувши на Ганжу, що все ще супився, додав: – Бо товариш голодний, бачите, яким вовком дивиться!
Переказуючи, чим вона сьогоднi iх годуватиме, Саша довго ще стояла бiля них, зате мало подавала: на перше суп, синiй, як мрець, – крихiтнi кружальця жиру спритно втiкали вiд ложки, а картоплину можна було виловити хiба що густим волоком; на другу страву – перлова каша, змащена для годиться прогiрклою олiею, i на трете – по склянцi узвару.
– Ого, якi ми сьогоднi щедрi! – вигукнув Гiнзбург i заходився сьорбати суп, аж заворушилися вуха.
«Здорово ж ви живете!» – жалiсливо подивився на худеньку постать секретаря Василь. І недавня образа, коли його «пiсочили» на повiткомi, стала в’янути, вiн уже спокiйнiше, без внутрiшньоi настороженостi та упередження, мiг розмовляти iз Гiнзбургом.
Той же добирав способу iсти й розпитувати Ганжу про сiльськi справи: чи охоче дядько здае продрозкладку, чи багато облогових земель, як пройшла чистка комнезаму, що чувати зi школою.
– Охоче, аж пробi кричить! – вiдповiв сердито Василь на перше питання – Ще рiк так iз дядька шкуру подеремо – вiн нам насiе! Бур’яни будем косити, а вовкiв випасати!
Гiнзбурга, здаеться, анi здивувала, анi вразила отака контрреволюцiйна вiдповiдь Ганжi. Вiн тiльки оглянувся, жартiвливо зацитькав:
– Ша, годi… – І, враз посерйознiшавши, вiдставив порожню склянку, з якоi довго й уперто намагався витрусити ще хоч краплину узвару, витер долонею губи.
– Коли? – аж смикнувся зрадiло Василь.
– З нового року. Сам Ленiн сказав: годi! Вiйна скiнчилася, чiплятися далi за военний комунiзм – угробити все господарство.
– Правильно! – рубонув долонею по столу Василь.
– Обережнiше, стiл поб’еш! – засмiявся Гiнзбург. І, знову набравши серйозного виду: – Це – поки що неофiцiально, не для зайвих чуток… А тепер скажи менi от що: що там у тебе з комнезамом?
– Ляндер уже донiс?
– Не донiс, а доповiв.
– Ну, то я отак чистити комнезам однаково не дам! – вiдрубав сердито Василь. – Ти знаеш, товаришу, скiльки невiруючих у нашому селi?
– Цiкаво, цiкаво…
– Я та Максим… От i всi, хоч оближися. То хто ж тодi в комнезамi буде, як усiх вiруючих вичистити?
– Так…
– От тобi й так! А Ляндер в одну дудку: чисть – i нiкакiх гвоздей! А того не розумiе, шо комнезам – не бичок.








