Середземноморське перехрестя

Задля вiдвернення уваги iталiйського командування 8 липня з Гiбралтару в район Майорки вийшло з’еднання «Н» – лiнкори «Худ» i «Резолюшн» у супроводi есмiнцiв. Демонстративний маневр виявився вдалим – кораблi були помiченi розвiдувальними лiтаками, i на певний час стали прiоритетною загрозою. 9 липня з’еднання «Н» кiлька разiв зазнавало нальотiв iталiйськоi авiацii, але кораблi зумiли уникнути влучань бомб. 11 липня з’еднання повернулось до Гiбралтару.

Однак маскування не було повним – iталiйськi шпигуни в Александрii вчасно сповiстили про вихiд у море британського Середземноморського флоту.

Назустрiч вирушили головнi сили iталiйського флоту – лiнкори «Джулiо Чезаре» i «Конте дi Кавур», шiсть важких i вiсiм легких крейсерiв у супроводi есмiнцiв. Командував ними адмiрал І. Кампiонi. Чiтких вказiвок вiд вищого керiвництва вiн не отримав. Адмiралу було рекомендовано уникати втрат у зiткненнi з переважаючими силами противника i вдаватись до активних дiй лише в разi, якщо сили охорони конвою ТСМ будуть атакованi британцями. Італiйське командування не вiддало наказ про вихiд у море найновiших лiнкорiв «Лiтторiо» i «Вiтторiо Венето», мотивуючи це тим, що на кораблях ще проводяться останнi роботи i на них перебувають цивiльнi робiтники. Водночас адмiрал Карло Бергамiнi у рапортi на iм’я Д. Каваньярi вiдзначав, що обидва кораблi готовi до виходу в море, екiпажi, хоч i не завершили навчання, здатнi забезпечити iх правильне функцiонування, а наявнiсть на лiнкорах цивiльних робiтникiв жодним чином не впливае на боездатнiсть. Судячи з цього, можна стверджувати, що вище керiвництво iталiйського флоту просто не бажало ризикувати найновiшими кораблями. В результатi з’еднання Кампiонi суттево поступалось силам Каннiнгема: лiнкори останнього мали 381-мм гармати головного калiбру, а iталiйськi – 320-мм. Прагнення перемоги в iталiйського командування виявилось менш сильним, нiж прагнення не зазнати поразки. Якщо для мирного часу намагання завершити усi роботи на кораблях до iхнього виходу на завдання е цiлком природним, то военний час вимагае рiшучого й нешаблонного мислення – а цього, власне, забракло iталiйцям. Як наслiдок, вже на момент вступу в бiй iхне з’еднання знаходилось у програшному становищi. Дотримання довоенних стереотипiв, шаблоннiсть рiшень позбавили iталiйцiв шансу здобути перемогу в першому у Другiй свiтовiй вiйнi бойовому зiткненнi великих кораблiв на Середземному морi.