Доба. Сповідь молодого бандерівця

 – А навiщо ти хочеш стати письменником? Тiльки чесно вiдповiдай!

– Ну так тее… Щоб бути вiльним i жити чесно!

– Не бреши!

– Щоб пiзнати самого себе…

– Не бреши!

– Щоб… щоб… стати вiдомим, популярним багатим i незалежним, – нарештi вихекую з себе остаточне признання i, нiби виправдовуючись, додаю: – Щоб жити, залишившись у пам’ятi нащадкiв!

– От молодець! – нахвалюе мене моя ж Суть. – Але ж, погодься, як важко навiть самому собi говорити правду! Це чи не найважча рiч у свiтi – зiзнаватися самому собi у своiх найглибиннiших, найпотаемнiших бажаннях, що керують твоiм життям.

Проте не менш важливо робити з того усього висновки!

– Якi висновки? – питаю з легким обуренням у голосi.

– Ну, якщо хочеш бути письменником, то i будь ним! – резюмуе Суть. – Але якого дiдька ти робиш у театрi?

– О! Я, до речi, сам замислювався вже неодноразово над цим питанням, – вiдказую я, ствердно хитаючи головою. – Але ж професiю набуто, робота е, грошi якiсь заробляю…

– Тисячi мiльйонiв разiв людство чуло цi недолугi слова!!! – раптом патетично вигукуе моя Суть i нiби починае когось мавпувати: – «Я йду не своiм шляхом, бо мене щось примусило!»; «Я не виконую свое земне призначення, бо якось так склалося!»; «Я не роблю те, до чого закликае мене Бог, бо обставини сильнiшi за нас!».

Все це тупiсть i маячня! Все це порожнi балачки й вiдговори слабких людей! А ти ж не слабкий?

– Нi, я не слабкий!

– Ти ж не безхребетний?

– Нi, я не безхребетний!

– Ти ж могутнiй, величний i боездатний!

– Так, я могутнiй, величний i боездатний! – І я вже ледь не луплю себе кулаком у груди.

– І ти кидаеш театр! Тим бiльше той театр, у якому працюеш!

– І я кидаю театр, у якому я працюю! – з пафосом погоджуюся iз власною сутнiстю.

– І стаеш на свiй справжнiй шлях! Шлях письменника й пасiонарiя молодоi нацii!

– Письменника й пасiонарiя молодоi нацii!

– Ну от, нарештi, ми й порозумiлися! – видихае моя Суть. – Запам’ятай: нiякий ти не артист! Бо артист, то людина пiдневiльна, залежна й продажна.

Ти – митець! І маеш стати незалежним. Будь письменником, художником, спiваком, але завжди роби те, що ллеться з твого серця, а не те, до чого примушують тебе обставини. Якщо вiдчуваеш, що життя обплутуе тебе, що обставини звужують твiй життевий простiр i заважають вiльно творити, – рви все геть i тiкай простовiч. А головне – не бiйся. Бог все бачить, i вiн тобi допоможе! – отак проказувала до мене моя Суть.