Невідоме Розстріляне Відродження

Справдi, скiльки навкруги необiзнаного й дивовижного! Он у вiко будки бiлiе щось неосяжне, слiпуче й манливе. Щоб то могло бути?

Вiн зiп’явся на переднi ноги й, плазуючи, дiстався вiка. Бiлий простiр панував вiд самоi будки й аж до ворiт. Рябий злякався; йому вперше свiдомо промайнуло щось подiбне думцi: i як його жити у великому свiтi? Чи не загубиться вiн, малий щенюк, десь на тих неосяжних просторах? Вiн утовкмачив очи в бiлий, пухнастий снiг i закам’янiв. Але раптом вiд ворiт посунули холоднi, невидимi пасма i мов би тисяча гострих голок, пронизали тiло рябого.

Вiн злякався ще бiльше й заскиглив.

Сiра сука, що ввесь час спостерiгала свого сина, похапцем пiдвела голову. Їй здалося, що вiн напоровся на щось гостре, поранив себе, i вiд цього серце ii болiсно тьохнуло. Вона сiпнулась уперед i взяла рябого в зуби; потiм сховала його пiд черево й нiжно облизала йому спину.

Щенюк вiдразу зiгрiвся й перестав боятися високоi, волохатоi гори. Тодi ж вiн поклав собi назавжди оселитися пiд затишною пахвою й не пiдходити нiколи до круглого вiка.

Та скоро вiн забув про цю свою ухвалу. Поволi йому став прокидатися смак до життя, i вiн вiдшукав багато нового, далеко принаднiшого за теплий материн притулок. Одно за одним робив вiн чудеснi i, очевидно, нiкому невiдомi вiдкриття. Приемно пiдiгнути пiд себе лапи й дивитися вперед, на сiрi трухлявi дошки. Там прекраснi темнi плями, i одна з них дуже нагадуе материне око. Воно то збiльшуеться то зменшуеться, однак, у всiх випадках привiтно йому пiдморгуе.

Чи то ще краще погратися з братами. Обернутися до найближчого, взяти в рота його вухо й на хвилинку затиснути в яснах. Брат тодi замурчить вiд задоволення й переверне рябого на спину. Той простягнеться на ввесь зрiст i, почувши на черевi приемний лескiт, б’е свого партнера лапами по писковi. Інколи цi вдари бувають дошкульнi, партнер скавчить, i тодi справу вершить сiра. Вона розбороняе iх, i винуватця, безчинника, що не вмiе по доброму гратися, скубе за поперек. Та звичайно материне втручання, до того ж i не часте, аж нiяк не зменшуе привабливостi цього спорту.

На цей час вiн перестав сахатися й бiлого простору. Боятися нема чого, – он його мати, сiра сука щодня швендяе по ньому i з нею й досi не трапилося нiякого лиха. Вiн сам скоро пiдмовить братiв своiх i пiде туди, он як прийде тiльки слушний час.

Але невдовзi рябий загубив усiх своiх партнерiв, побратимiв i разом з ними втратив, звичайно i багато забавок.