Невідоме Розстріляне Відродження

Вiдтак iнформацiя про те, що той або той поет загинув на фронтi ще не означае, що так було насправдi. Вже у наш час раптом виявилося, що Дмитра Надiiна розстрiляв СМЕРШ, а Микола Черниченко загинув вiд рук нiмцiв не як комсомолець-пiдпiльник, а як оунiвець.

Жодним чином не применшуючи репресiй, вчинених нiмцями, треба визнати, що iхнi дii були зрозумiлi i пiддавалися логiцi. Вони убивали поетiв-нацiоналiстiв i поетiв-комунiстiв з однаковим натхненням. Логiки у сталiнських репресiях не знайде нiхто.

Можна було жити тихо, не висовуючись, а все одно колись потрапити у лещата.

Гей, спокiйнi, досвiдченi! Всякi!

Ви!

Чиi щелепи мов обценьки!

Я тихенький, тихенький. Тихiш од трави,

Взагалi я дуже тихенький, —

пробував оборонитися вiд комунiстичних посiпак Євген Плужник. Намагався бути тихеньким i Володимир Свидзiнський: «Три радостi у мене неодiйманi: Самотнiсть, труд, мовчання». Або ще:

Загудiв трамвай i зник поволi.

Я один в провулку мовчазному.

Стрягнуть ноги в глибокий порох,

Не почуе анi друг, нi ворог,

Як я наближаюся додому.

Йому вдалося пережити репресii 1930-х рокiв, але на самому початку вiйни Украiну захлиснула нова хвиля репресiй.

Я нарахував понад пiвтисячi знищених письменникiв, бiля сотнi iх було розстрiляно лише в одному 1937-му. Доля понад трьох сотень письменникiв, чиi твори були опублiкованi з 1900 по 1944 рiк, взагалi невiдома.

* * *

До цiеi антологii увiйшли твори, якi за окремими винятками були невiдомi сучасному читачевi.

Жоден з прозових творiв цiеi збiрки не перевидавався з 1920—1930-х рокiв. Виняток становлять лише окремi поети, чиi вiршi в рiзний час потрапляли в перiодику.

У бiографiчних довiдках я не подаю причин арешту та кримiнальноi статтi, за якою судили письменникiв, бо всi вони однаковi: якщо не УВО (Украiнська Вiйськова Органiзацiя), яка «ставила своею метою органiзацiю контрреволюцiйних повстанських сил», то «активна контрреволюцiйна дiяльнiсть, спрямована на повалення Радянськоi влади i встановлення украiнськоi буржуазно-демократичноi республiки», а то й зовсiм безглуздi – замах на членiв уряду, праця на iноземну контррозвiдку i т.

 д.

Найпопулярнiшi часописи подаються абревiатурами («ЛНВ» – «Лiтературно-Науковий Вiсник», «ЧШ» – «Червоний Шлях», «ЖйР» – «Життя й Революцiя», «С-Г Пролетар» – «Сiльськогосподарський Пролетар»), а також назва внз (ІНО – Інститут Народноi Освiти).