На нашем сайте вы можете читать онлайн «Невідоме Розстріляне Відродження». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Невідоме Розстріляне Відродження

Автор
Дата выхода
29 ноября 2016
Краткое содержание книги Невідоме Розстріляне Відродження, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Невідоме Розстріляне Відродження. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду.
У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів.
На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його.
Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
Невідоме Розстріляне Відродження читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Невідоме Розстріляне Відродження без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Бантина
Орехта колючою бородою лiг Ганнi на груди, а залiзною рукою притягнув до себе за стан. Ганна слухняно притулилася, та коли вiд вiтру стукнула кватирка, встати хотiла.
За руку Орехта:
– Хай. Чорт з ним…
Кватирка знову стукнула, а Ганна лежала.
Увечерi Орехта – iнший. Твердий, мовчить бiльше. Це тому, що робив, як кiнь в степу (жнива). А вночi з Ганною. Кличе щось. Ганна ж удень по хазяйству. Корова. Обiд. Мало хiба бабi роботи?
А Орехта все неспокiйний. Через те й завелося так.
Лежала покiрно i мовчки, а Орехта колов дротяною бородою груди i стискував так, що хрускотiло в поперецi.
Вiтер дмухнув – знову хотiла встати, але встала тiльки тодi, коли чоловiк сам потяг з лiжка за плече, пустив.
Встала, зачинила i знову лягла. Шорсткою рукою Орехта по нозi погладив, литку стис. Губами в губи. А Ганна боялася сьогоднi Орехти. Пiсля того, як вiн казав, приглядалася нишком до його рухiв, ловила слова i мiркувала. Сама ж збентежена, як нiч глупа, пострiлом.
Клала кирпичi в купи. Дитинi, що носила, казку складала. Купа тут, а кирпичi по двору. Ходити – мрiяти. А сама. Все в головi: «Ладки, ладусi».
А воно, як живе, рученятами. Кирпичi кладуться рiвнiше.
– Сорока-бiлобока на припiчку сидiла…
Сонце не пече дуже. Немае сонця. В поперецi не ломить.
– Цьому дала, цьому дала… А цьому не дала. А то ще коза. Ухватила кленовий листочок, тiлько пила, тiлько й iла.
Саме вгадувала чи хлопець, чи дiвчина.
– Щоб не було цього… – сказав.
А Ганна не знала, чи засмiятися, чи нi. Може, жартуе Орехта. Пужалном же до живота.
– Чуеш? – спитав i пiшов.
Кольнуло всерединi, хтось смиконув i погналися сполоханi думки. Живiт помiтив Орехта ще мiсяць тому, та мовчав усе. Вгадувала – чи радiе чи нi, мучилася, а тепер зразу випалив.











