Соловецький етап. Антологія

Тим, що сидять по 3 або 4 мiсяцi без допиту може я i не повiрив би, що задарма, але ж треба вiрити, бо, наприклад, цей М…, що з нами арештований, вiн зовсiм не знав про нашу органiзацiю, а за те тiльки заарештований, що вiн близький земляк з Головком.

Просидiв я три мiсяцi в Д. П. У. І порахувати не можна було скiльки за цей час тi кривавi кати розстрiляли там невинних людей. І стрiляють так: укинуть у льох, посидить тиждень або 2, та й забирають удень на допит, а вночi стрiляють. Як вийдеш вранцi у двiр, то побачиш скрiзь кров людську i все стрiляють людей вчених.

А одноi ночi взяли кавказцiв 26 чоловiк, яких теж пострiляно. А як з кого знiмали допити, то дуже тяжко було переносити. От як, наприклад, брали мене: вiзмуть у 8 годин ранку i роблять допит до 12 годин вечора; як начнуть мордувати, то сидиш до тих пiр, поки од тяжких мук у очах пожовкне i звалишся на дiл, то тодi пiдiймуть; але вдруге не хотiв би такого допиту. Один раз беруть мене на допити, начинае мене мордувати цей же самий слiдчий, що i ранiше допитував, по прiзвищу Рашал. Мордував, знущався, як сам хотiв iз своiми допомогачами, коли ускакуе помiшник начальника Д.П.У. Зверев та як узявся за мене: «тобi, каже, захотiлося Вiльноi Украiни, то ми таким даем волю 8 золотникiв в потилицю»! Я йому одказав: «хiба людей можна стрiляти?» То вiн, як пiдскочив, тай каже: «для нашоi влади перестрiляти вас половину, то нiякого не мае значiння; нам дорога комуна, яку треба нам удержати, а вас хватить!» І прийнявся катувати мене, то я тiльки опам’ятався в пiдвалi, коли Зверева коло мене вже не було. Таким чином, через три мiсяцi кiнчився менi допит. Московська Колегiя дала постанову: Головка Костя та Грушенка розстрiляти, а нам по 5 та по 10 рiк Соловецькоi каторги. Та й перевели нас до в’язницi, а з в’язницi одправляють у Соловки. Тут цих бiдних людей кубанцiв та кавказцiв стiльки було, що, як приходилось спати, то лягали по черзi, бо на кожну людину не приходилось шiсть вершкiв мiсця для того, щоб лягти спати. Сидiли люде у в’язницi за те, що не могли виконати податкiв. За такi справи багато стрiляли, та зсилали у Соловки на 8 або 10 рiк. Дiтей та дружину теж забирають та висилають теж на висилку у пiвнiчний край. Так з украiнцями, кубанцями та кавказцями.

1930 рiку нас 800 чоловiка вивезено з в’язницi. Вiдпроваджувалось таких ешелонiв на Соловки 3 на мiсяць. Приiхали до станцii Званки Петроградськоi губернii; там чогось довгенько стояли нашi невiльники.