Соловецький етап. Антологія

У першу чергу це – Украiнська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), «могутнiй оплот нацiоналiзму i чудове агiтацiйне знаряддя», Всеукраiнська академiя наук (ВУАН), яка «зiбрала навколо себе компактну масу колишнiх примiтних дiячiв УНР».

Докладно було проаналiзовано ситуацiю на селi, умови початку iндустрiалiзацii, тенденцii в середовищi украiнськоi емiграцii. І все це заради того, щоб зробити висновок про те, що «на роботу по украiнськiй громадськостi необхiдно звернути найсерйознiшу увагу», та пiдкреслити зростання активностi «ворожих нам соцiальних i полiтичних прошаркiв».

Отже, паралельно з офiцiйними декларацiями партiйних керiвникiв, ГПУ задовго до вiдкритого наступу на «украiнiзацiю» розгортало власну контрукраiнiзацiю, готуючи в такий спосiб компромат проти всiх, кого чекiсти вважали «небезпечними» для комунiстичного режиму. Знаючи це, можемо тепер зрозумiти, чому так блискавично точно ГПУ—НКВД пiзнiше, вже з кiнця 20-х рокiв, буде трощити украiнську iнтелiгенцiю.

Цiкаво, що украiнцiв не тiльки не випускали на Захiд, хiба що на короткий час, а навпаки, ще й заманювали в Украiну.

Таке враження, що украiнiзацiя була задумана саме з тiею метою, аби заманити якомога бiльше украiнських емiгрантiв та втiкачiв. А потiм iх усiх знищили.

У 1935 роцi в Украiнi було заарештовано 24 934 осiб, у 1936-му – 15 717, у 1937-му – 159 573, у 1938-му – 108 006, у 1939-му – 12 000, у 1940-му – близько 50 тисяч.

Та повернiмося до соловецькоi трагедii. Як пишуть дослiдники, «на осiнь 1937 р.

у багатьох соловчан термiни ув’язнення закiнчувались». Треба було вирiшувати, що з ними робити, оскiльки вихiд на волю цих людей, засуджених у бiльшостi за полiтичними статтями, був небажаний для режиму.

Збереглося чимало документiв про те, як в’язнi-украiнцi реагували на посилення режиму щодо них, зокрема, на вiдправку з iнших таборiв СРСР до Соловецького вiддiлення НКВД. Ось один з таких документiв – агентурна записка вiд 1 квiтня 1936 р.: «Арешт i вiдправка з Караганди подiяли приголомшуюче.

Всi були обуренi раптовим вилученням з роботи i термiновою вiдправкою пiд конвоем у доволi важких умовах перевозки.

Чутно було багато нарiкань на адмiнiстрацiю Карлагу, на ГУЛАГ у цiлому…

У той же час давали поради… мовчати, потрiбно бути обережним, бо всi розмови будуть у кiнцевому рахунку вiдомi органам НКВД.

Тодi почали спiвати… Органiзатором спiву був Гоца. Першим помiчником його – Миколаенко.