Соловецький етап. Антологія

Живучи спочатку окремо, поза Кремлем, вiн кинув той свiй скит i пiшов мiж люди в Кремль. Чим довше жив на островi, i чим бiльше виявляла себе показнiшою сталiнська полiтика, тим бiльше наближався Солодуб до украiнськоi соловецькоi громадськостi. Вiн подiляв болi ii. Ця талановита, повна сил i iнiцiятиви людина поступово знайшла себе. У Кремлi був завжди одягнений у свое, чисто голений, а манерами своiми нагадував вiйськового. Вiд 1937 року брав жваву участь у справах украiнськоi соловецькоi громади, входить у саму гущу соловецьких украiнцiв.

Семен СЕМКО

* Семен Михайлович Семко-Козачук народився у 1889 роцi на заходi Украiни. До революцii – офiцер австро-угорськоi армii. Пiзнiше – член ВКП(б) та член ВУЦВК.

Працював завiдувачем Держстраху Наркомфiну УСРР, ректором Вищого iнституту народноi освiти в Киевi (1926—1929). Далi працював у Наркоматi освiти як завiдувач методсектора НКО УСРР (1930) i вiдповiдальний редактор iсторико-архiвознавчого журналу «Архiв радянськоi Украiни» (1932—1933).

Заарештований 8 сiчня 1935 р. Засуджений до 7 рокiв виправно-трудових таборiв. Перебував на Соловках. 17 лютого 1938 року за «контрреволюцiйну агiтацiю серед ув’язнених» розстрiляний.

У невеличкому скитi, Фiлiтонi, в окремiй кiмнатi самотньо жив Семен Семко, колишнiй ректор Киiвського унiверситету, пiзнiше голова Украiнського центрального архiвного управлiння. Поруч його жив колишнiй архiепископ Харкiвський i Полтавський Воскресенський та кiлька священикiв.

Проте Воскресенський i тi священики були Семковi цiлком чужими людьми i з ними вiн не мав жодних стосункiв. Вiн, як i Солодуб та Полоз, користувався з полiтрежиму, отже, мав у своему розпорядженнi час i можливiсть думати та передумувати.

Ми зустрiлись, як давнi добрi знайомi. Одразу ж сказав, що вiн, власне, не дивуеться, чому я на Соловках: бо менi, мовляв, сюди давно слалась дорога, ще за його ректорування, коли мене звiльнили з унiверситету; але чого вiн тут, разом зi мною, – над цим вiн думае.

Тодi я йому вiдповiв, що вiн так само «по закону» на Соловках, бо: а) вiн – украiнець, б) колишнiй член партii украiнських есерiв, що перейшов потiм до КП(б)У, в) що вiн не хотiв мене виганяти з унiверситету i зробив це пiд тиском спецвiддiлу, г) що менi вiдомо кiлька подiбних справ по унiверситету i, нарештi, д) бувши головою Укрголовметодкому, а пiзнiше Укрцентрархiву, завжди провадив украiнську лiнiю.