Соловецький етап. Антологія

4 червня 1934 року засуджений у справi Украiнськоi вiйськовоi органiзацii до 10 рокiв виправно-трудових таборiв. 9 жовтня 1937 року особлива трiйка засудила Полоза повторно – до найвищоi кари. Розстрiляний 3 листопада 1937 р. в урочищi Сандармох у Карелii. Його дружину розстрiляно на Колимi (17.11.1937).

Колишнiй нарком фiнансiв УССР Полоз на острови прибув десь року 1934-го i вiд самого початку аж до другоi половини 1937 року перебував на територii невеличкого скиту, що звався «Амбарная».

Тут жив пiд суворим наглядом разом з вiдомим украiнським комунiстом i полiтичним дiячем Приходьком. Користувався з так званого «полiтрежиму». Отож мав право не працювати i одержував установлений законом для такоi категорii в’язнiв рацiон. На «Амбарную» нiкого, звичайно, не допускали. Тому в Кремлi висока, сутулувата постать Полоза поруч з Приходьком з’явилася лише пiсля перетворення Соловкiв на «Соловецкую тюрму особого назначения Главного управления государственной безопасности СССР».

Вiдчуваючи на собi погляд не одного провокатора, Полоз тримав себе дуже скромно, нi з ким не приятелював, був обережним, неговiрким. Саме в той час на островi лютував страшний терор. Тож немае нiчого дивного, що обережний Полоз мусiв бути стриманим. Проте з усього того, про що вiн говорив чи натякав, можна було зробити висновок, що цей украiнський нарком нiчим не рiзнився вiд тих, що почали свою полiтичну дiяльнiсть як есери, потiм перетворились на боротьбистiв та укапiстiв i опинились, нарештi, в лонi КП(б)У.

Стоячи, як i iншi, при кермi так званоi союзноi держави, Полоз намагався все, що можна, утримати в своiх руках i коли-не-коли чинити хоч скромний опiр зазiханням Москви та добивався вiд неi тих чи iнших поступок для Украiни. Москва ж, зважаючи на внутрiшню та зовнiшню ситуацiю, мусiла тi вимоги якоюсь мiрою задовольняти.

Це ж вiн, Полоз, разом iз Скрипником заперечував проти заведення единого всесоюзного земельного наркомату i видання единого всесоюзного земельного закону, – мотивуючи тим, що видання такого закону перечить конституцii СССР. Це ж вiн разом з iншими домагавсь максимальних кредитiв для Украiни. Усi цi настроi Москва вiдповiдно фiксувала, аж доки 1938 року не заходилася впень нищити стару гвардiю украiнських комунiстiв.