Соловецький етап. Антологія

Вiн мав рацiю. Постишев справдi пiшов на вiдпочинок, але… вiчний.

11 листопада 1936 р. Яворський каже: «Украiна – це тепер лише одна назва, оскiльки украiнського там нiчого немае… На Соловках за 150 рокiв iхнього iснування як царськоi в’язницi пробули лише 102 чоловiки ув’язнених, а скiльки ж тисяч прибуло на Соловки, рахуючи з 1923 р.?» У груднi 1936 р., говорячи про свое визволення, Яворський зауважив, що його, напевно, кудись вишлють, а там «удавлять, як кошеня, оскiльки вiн сам особисто вважае себе вiдкритим ворогом Радянськоi влади… Допоки мiй народ, тобто Украiна, бiдуе, я повинен або боротися, або сидiти у в’язницi, що також е боротьбою».

Такi необережнi, але смiливi слова, звiсно, лише пiдштовхували чекiстiв до повного знищення ворога, який не каеться.

Як вибивали зiзнання у нафантазованих злочинах, демонструе свiдчення одного з в’язнiв: «Менi пропонували написати заяву ще до арешту, що я член УВО. Потiм я все-таки пiддався провокацii, повiрив наполегливим запевненням слiдчого у те, що писати потрiбно, оскiльки цього вимагають iнтереси партii i Радвлади.

Нинi я цiлком усвiдомив увесь розмах цiеi справи, ненавиджу себе за малодушнiсть i наiвнiсть… Вважаю, що Павло Постишев як головний махер цiеi уявноi справи УВО увiйде в iсторiю украiнського народу як найбiльш вiдразливий, жадiбно-кривавий погромник украiнсько-нацiональноi культурноi сили, народноi душi – iнтелiгенцii. Історiя не знае такого погрому на Украiнi. Усi iншi арешти, зокрема, так званих троцькiстiв та iнших, – це маскування поголовного погрому украiнських кадрiв… Пiд гаслом едино недiлимого Союзу… захищаеться едино недiлима Росiя».

Ось ще один уривок з доносу в квiтнi 1937 р.: «Гуцуляк розповiдав, як Балицький i Постишев покликали до себе Чичкевича i запропонували йому писати про дii УВО у блоцi з троцькiстами. Чичкевич пiшов додому i купив собi кiлька пляшок горiлки, випив, прийшов своечасно, але нiчого не написав. Тодi Балицький з Постишевим наказали його заарештувати i через деякий час викликали до себе в кабiнет заарештованого Чичкевича, пригостили цигаркою.

«Ну як, – запитують, – усвiдомили? Будете говорити правду? Ви ж хотiли вбити…» Балицький показуе на себе i Постишева. Чичкевич кивнув головою, склали протокол i далi вже вiн писав на замовлення слiдчого».

У виступi на XII з’iздi КП(б)У у 1934 р. професора М.Чичкевича згадав В.Балицький: «Ми його допитували разом з П. Постишевим. Вiн дуже довго не говорив стосовно того, що ця форма (тобто тероризм. – Ред.