Соловецький етап. Антологія

У Галичинi займався журналiстською дiяльнiстю, редагував ряд видань, мав лiвi погляди, що й привело його в УРСР, де вiн у 1921—1929 рр. стае викладачем Кам’янець-Подiльського iнституту народноi освiти, а потiм у 1926—1933-му – викладачем у Киiвському сiльськогосподарському та художньому iнститутах.

Належав до лiтературного об’еднання «Захiдна Украiна». Автор лiтературознавчих статей.

31 серпня 1933-го звiльнений з роботи i висланий до Сибiру, згодом – до Карелii, Середньоi Азii. Брав участь у будiвництвi Бiломорканалу.

У 1948—1951 рр. вчителював на Станiславщинi. З 1960-х жив i працював у Малих Кривчичах Львiвськоi областi. Помер 18 вересня 1974 р.

Найскромнiшою постаттю мiж цими украiнцями на Соловках був Роман Заклинський, директор Киiвського iсторичного музею iменi Шевченка. Вiн прибув на острiв десь 1935 чи навiть 1936 р. Живучи в першiй колонii, якийсь час працював у лiсi, а згодом дiстався на сiльськогосподарськi роботи i жив у третiй колонii. З того часу якось почав бiльше видiлятися серед украiнськоi громади.

Був надзвичайно змучений та разом з тим заклопотаний власним життям, переглядом i переоцiнкою власних позицiй, вiрувань та уподобань.

Закiнчуючи спогади про колишнiх партiйних володарiв, що опинились на Соловках, мушу сказати, що всi цi люди далеко бiльше страждали по нетрях соловецьких, нiж ми, непартiйнi.

Треба було справдi переглянути своi позицii, зважити минуле й обрати новий шлях життя i боротьби.

Це найбiльше хвилювало названу категорiю соловчан, i я мушу сказати, що нашi украiнськi комунiсти в переважнiй своiй бiльшостi зайняли позицiю украiнськоi нацiональноi демократii, оборонцiв прав Украiнського Народу.

Украiнськi науковцi i митцi

Євген ШАБЛЬОВСЬКИЙ

* Євген Степанович Шабльовський народився у 1906 р. в Камiнь-Каширському.

На початку тридцятих рокiв очолював науково-дослiдний Інститут Т. Г. Шевченка у м. Киевi. У 1935 роцi заарештований органами НКВС у справi Об’еднаного троцькiстсько-нацiоналiстичного блоку, вiдбув п’ятирiчне ув’язнення на Соловках i восьмирiчне в iнших таборах.

У 1954 роцi був звiльнений вiд заслання i продовжував займатися науково-дослiдницькою дiяльнiстю.

Член-кореспондент Всеукраiнськоi академii наук (з 1934), лауреат Державноi премii iм. Т. Шевченка (1979 р.), союзноi – ленiнськоi премii (1964 р.).

Бiльша частина його «науковоi» продукцii не мае тепер жодноi ваги.

Помер 10 сiчня 1983 р. в Киевi.