Соловецький етап. Антологія

) Та нi голод, нi пiдвали, нi вправнiсть соловецьких жилоправiв не могли зломити духу людини, яка вважала себе за того, що завинив перед своею нацiею. Вiн щиро покутував свiй грiх, пiдносячи голос за розп’ятий народ в оборону Украiни.

Наближався кiнець термiну ув’язнення. Яворський i тут лишався вiрним собi. Незадовго перед кiнцем термiну пише свого славетного листа Сталiновi. Лист у копii (нелегально, звичайно) читала вся украiнська колонiя Соловкiв. Через «третю частину» лист мав потрапити до рук адресата.

Лист був короткий, але грiзний. Це був убивчий винувальний акт, складений украiнською нацiею в особi свого вiрного сина, супроти Москви. Свiй лист Яворський закiнчував тим, що зрiкався права звiльнятися з тюрми доти, «доки Украiною будуть правити Сталiн з москалями».

Як тiльки листа цього передано до «третьоi частини», того ж вечора Яворського посадили до iзолятора, а через два-три тижнi йому оголосили, що «по рассмотрении архива Яворского срок заключения его надо продлить на пять лет со дня оглашения настоящего постановления».

Матвiй Яворський просидiв в iзоляторi до листопада 1937 року. Вивезено його з острова з великим украiнським етапом до «спецтабору» в напрямi Ухта-Печора.

Пiсля останнього iнциденту з листом до Сталiна хтось iз соловчан сказав: «Якщо Матвiю Яворському не суджено було красиво жити, то, напевне, зумiе вiн прекрасно померти».

Михайло РУБАЧ

* Михайло Абрамович Рубач (1899—1980), iсторик i архiвiст, родом з Путивельщини.

У 1920-х pp. – редактор журналу «Летопись Революции» у Харковi й завiдувач Центрального архiвного управлiння УРСР (до 1930-го), а також директор Інституту iсторii партii при ЦК КП(б)У (1929—1932).

У 1930-х pp. репресований. Пiсля Другоi свiтовоi вiйни – професор Киiвського унiверситету й старший науковий спiвробiтник Інституту iсторii АН УРСР. Автор праць з iсторii аграрних вiдносин в Украiнi на початку XX ст. й iсторii Жовтневоi революцii та громадянськоi вiйни.

Степан РУДНИЦЬКИЙ

* Степан Львович Рудницький народився 3 грудня 1877 р., в м. Перемишль у родинi вчителя гiмназii Лева Рудницького. Якийсь час проживав у Тернополi, де працював батько. Тут навчався у державнiй гiмназii до 1891 року. Вищу освiту здобув в унiверситетах Львова (де слухав лекцii М. Грушевського, був його послiдовником), пiдвищував квалiфiкацiю у Вiднi та Берлiнi. З 1899 року працював у львiвських гiмназiях.

У 1901 р.