Соловецький етап. Антологія

Молодь, що оточувала Гермайзе, була молоддю глибоко патрiотичною i найкультурнiшою з тогочасноi украiнськоi студентськоi молодi Киева. Разом зi своiм учителем ця молодь опинилась в ГПУ. Деякi з них, як Павлушков, потрапили були на процес СВУ, iншi без суду були розстрiлянi чи так само без усяких судових розправ були зiсланi в далекi концентраки.

ГПУ своiми тортурами зломило Гермайзе, i на процесi тяжко було пiзнати колишнього полум’яного, з яскраво окресленою антибольшевицькою iдеологiею, завзятого оборонця iдей украiнськоi демократii – трибуна i професора.

Гермайзе здався. Виступаючи з прикiнцевим словом, вiн заплакав, тiльки невiдомо вiд чого, – напевне, вiд страшноi наруги над ним i украiнським народом, що йому вiн вiддав себе всього.

По закiнченнi процесу i вироку Гермайзе дiстав вiсiм рокiв тюрми, був спроваджений на Соловецький острiв, де перебував в одному з таемних, так званому «Савватiевському», iзоляторiв. Там вiн разом з академiком Слабченком, проф.

Барбаром, проф. Удовенком, проф. Чехiвським i Миколою Павлушковим пробув до 1937 року, коли мав бути звiльнений. Особисто я не бачив Гермайзе, бо доступу до iзолятора не було жодного, але я знав, що вiн там.

Вiстки з Савватiевого, як правило, до Кремля приносили проф. Барбар i проф. Удовенко, що, будучи лiкарями, час вiд часу прибували до соловецького лазарету на лiкарськi консультацii в санiтарнiй частинi острова. Хоч як пильно за цими лiкарями слiдкували, проте вiд них завжди можна було довiдатись, – що робиться i як живуть нашi колеги в Савватiево, – тим, кому з украiнськоi громади належало знати.

Деякi, хоч i не докладнi, вiдомостi про Савватiево мав я вiд академiка Слабченка, що 1937 року звiльнився з Савватiевського iзолятора i був на пересильному пунктi.

Микола ПАВЛУШКОВ

* Микола Петрович Павлушков народився 30 квiтня 1904 р. в Тулi, де його батько вчителював. Мати Миколи походила з вiдомого роду Дурдукiвських.

Пiсля арешту чекiстами батька, народного учителя i священика, 1921 року переiхав до Киева, де поселився в дядька по матерi – академiка Сергiя Єфремова. Навчався у Першiй Трудовiй Шевченкiвськiй школi, якою керував вiдомий педагог Володимир Дурдукiвський. Згодом став одним з органiзаторiв законспiрованоi органiзацii – Спiлки украiнськоi молодi.

Закiнчивши школу, вступив до ветеринарного iнституту, звiдки його незабаром виключили.