Соловецький етап. Антологія

Молодий, здоровий i активний, вiн вiд початку не давався бiдi й прикладав усiх зусиль, щоб жити не гiрше за iнших, вiддаючи мiнiмум каторзi – максимум використовуючи для себе. Живучи в Кремлi, вiн був найближчим до Олекси Слiсаренка i завсiди дбав не тiльки про себе, а й про нього. Чи дiстати картоплi, чи чогось iншого – всi цi справи лежали на В. Левицькому, який нагадував школяра з давнiх бурс. У даному разi Слiсаренко посiдав позицiю дяка-пиворiза.

Менi випали з голови двое прiзвищ – одного аспiранта катедри iнституту iсторii марксизму в Харковi й другого якогось незначного украiнського поета.

Той аспiрант-iсторик походив з Канади, був порядною i свiдомою людиною, другий – десь походив з Надднiпрянщини. Раптом того украiнця з Канади кидають до пiдвалу пiд Бiлим домом. Через деякий час – «слiдство i суд». Виявляеться, що в якiйсь компанii вiн висловлювався досить гостро проти советського режиму, а в тiй компанii знайшовся «стукач». Там же був присутнiй i поет. Зрештою, на «суд» викликали й поета. Той, перелякавшись, ствердив те, що говорили «стукачi».

За весь час мого перебування на каторзi це був перший випадок свiдчень украiнця проти украiнцiв, про це заговорив увесь Кремль. Левицький з цього приводу вимагав щонайменше пустити «поетика» ловити рибу у святому озерi.

Та трохи згодом, коли було багато ув’язнених на подвiр’i Кремля, Левицький якось зустрiв того поетика. Вiн, мов несамовитий, схопив того за петельки i, труснувши переляканого насмерть «свiдка», громовим голосом запитав: «Та як же ти смiв оббрiхувати порядну людину?» Переляканий поет щось промимрив, що вiн боявся, щоб його не кинули до iзолятора, що вiн не брехав, а сказав тiльки «правду».

«А, правду?!» – спалахнув Левицький i, з презирством плюнувши бiдолашному «свiдковi» в обличчя, пiшов геть.

Так жив собi Левицький, читаючи Шамiсс, крадучи картоплю, уникаючи роботи.

Петро ГРЕБІННИК

* Петро Васильович Гребiнник народився у 1899 р.

в Луганську. Закiнчив аспiрантуру в Харкiвському iнститутi лiтератури. Працював доцентом, завкафедрою украiнськоi лiтератури Краснодарського педiнституту. Спiвавтор низки пiдручникiв з украiнськоi мови та лiтератури.

Заарештований 1933 р. як учасник самостiйницькоi контрреволюцiйноi органiзацii «Союз Кубанi та Украiни». Засуджений 22 серпня до восьми рокiв виправних таборiв. Покарання вiдбував на Соловках, на будiвництвi Бiломоро-Балтiйського каналу.