Соловецький етап. Антологія

Соловецький етап. Антологiя

Антология

Юрiй Павлович Винничук

Великий науковий проект

Горезвiсна Соловецька каторга прийняла до себе майже всiх представникiв народiв СРСР i навiть Європи й Америки. Можна вважати, що советська табiрна система почалася, коли 13 жовтня 1923 року було створено Соловецький табiр особливого призначення з двома пересильно-розподiльчими пунктами у Архангельську та Кемi. Каторга проiснувала до 2 листопада 1939 р.

«Соловецькi табори – краiна мук i вiдчаю. Переважну бiльшiсть з тих, хто туди потрапляв, чекала загибель.

У заплiснявiлих мурах монастиря, де колись ченцi кадили фiмiам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов-ненависть i царство Боже на землi», – писав письменник І. Гришин-Грищук, який пережив сибiрськi табори.

Ця антологiя присвячуеться тому останньому етапу 1937-го року з Соловкiв до урочища Сандармох у Карелii, де було вистрiляно цвiт украiнськоi iнтелiгенцii, а серед них кiлька десяткiв науковцiв та бiля трьох десяткiв письменникiв – Валер’яна Пiдмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер’яна i Клима Полiщукiв, Олексу Слiсаренка, Григорiя Епiка, Юлiана Шпола, Василя Штангея, Марка Вороного, Михайла Лозинського, Леся Курбаса та багатьох iнших… Протягом п’яти днiв – 27 жовтня i 1—4 листопада – було убито 1111 в’язнiв.

Минуло 80 рокiв вiд цiеi дати.

Соловецький етап

Антологiя

Соловецька трагедiя

Соловецька каторга прийняла до себе майже всiх представникiв народiв СССР, а навiть Європи й Америки.

З Соловкiв починаеться советська табiрна система, коли 13 жовтня 1923 р. було створено Соловецький табiр особливого призначення з двома пересильно-розподiльчими пунктами в Архангельську та Кемi. Каторга проiснувала до 2 листопада 1939 р.

«Соловецькi табори – краiна мук i вiдчаю. Переважну бiльшiсть iз тих, хто туди потрапляв, чекала загибель. У заплiснявiлих мурах монастиря, де колись ченцi кадили фiмiам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов-ненависть i царство Боже на землi», – писав письменник І.

Гришин-Грищук, який пережив сибiрськi табори.

«Не було в СРСР такоi соцiальноi верстви, представники якоi б не опинялись на Соловках, – зазначають упорядники грунтовного збiрника соловецьких матерiалiв «Остання адреса» (Киiв, 2003). – Це було справжне еднання всiх трудящих – робiтникiв, селян i, зрозумiло, «прошарку» – iнтелiгенцii. Не забував режим i про релiгiйних дiячiв.