Проект «Україна». Галерея національних героїв

На засiдання 29 квiтня, де вирiшувалися важливi питання, увiрвалися нiмецькi вiйськовi. Прозвучала команда: «Руки вгору!» Всi члени Центральноi Ради, не розумiючи, в чому справа, пiдняли руки. Всi, крiм Михайла Грушевського. Пiсля цього мужнього вчинку Михайло Сергiйович високо вирiс в очах як своiх прихильникiв, так i ворогiв.

Багато iсторикiв дивував той факт, що пiсля гетьманського перевороту Грушевський заради власноi безпеки не виiхав за кордон, а залишався в Киевi iнкогнiто. Якийсь час вiн ховався в передмiстi Киева, потiм в самому мiстi у знайомих.

Хоча Михайлу Сергiйовичу доводилося часто мiняти мiсцеперебування, вiн не припиняв лiтературноi i науковоi роботи, знаходячи в нiй заспокоення вiд всiх важких переживань, що навалилися на нього впродовж останнiх рокiв. За цей перiод вiн написав 4, 5 i 6 частини «Всесвiтньоi iсторii», а також книги «Стародавня iсторiя. Античний свiт i «Середнi вiки Європи».

З 1919 року Грушевський вирiшив «перевести свою роботу за кордон», щоб далi служити Украiнi.

Почалися роки емiграцii. Родина Грушевських кочувала до Швейцарii, а звiдти – до Австрii. Катеринi, дочцi Михайла Сергiйовича, довелося покинути Киiвський унiверситет, в який вона поступила i де вже почала свою наукову дiяльнiсть, опублiкувавши своi першi статтi з лiтературноi критики. Навчання вона продовжила в Женевському унiверситетi.

* * *

У 1924 роцi Грушевський повернувся в Украiну, куди його тягнуло весь цей час. Вiн нарештi отримав дозвiл на створення кафедри iсторii Украiни i секцii методологii i соцiологii при нiй.

У Радянськiй Украiнi повним ходом йшла украiнiзацiя, украiнська мова була визнана державною мовою республiки.

При безпосереднiй участi ученого в 1926—1927 роках починае свою дiяльнiсть Асоцiацiя культурно-iсторичних дослiджень при Киiвському iнститутi народноi освiти. Грушевський читае тут курси «Сучасна соцiологiя. Примiтивне мислення i його еволюцiя» i «Соцiальна i культурна течii в Украiнi».

Проте в недалекому майбутньому соцiологiя в СРСР надовго потрапила пiд заборону.

Незабаром наступив перiод жорстокого переслiдування украiнства тоталiтарним режимом, в гуманiтарнiй сферi вводилася марксистсько-ленiнська методологiя. Радянська влада почала фабрикувати справи проти дiячiв украiнськоi науки. Першою в цьому списку була справа «Союзу визволення Украiни». Почалося цькування i переслiдування украiнських дiячiв, людей науки i мистецтва.