Проект «Україна». Галерея національних героїв

Незважаючи на те, що вони хотiли мирно вирiшити конфлiкт i навiть запропонували iй вийти замiж за князя Мала, вдова суворо покарала iх. Вихована в традицiях вiкiнгiв, вона легко пiшла на обман i пiдступнiсть, безпристрасно вiднеслася до кровопролиття i смертi, щоб утвердити свою владу.

Разом з тим княгиня зробила правильнi виводи i за довгi роки правлiння заслужила звання «мудроi з людей». Одним з головних дiянь Ольги було встановлення першоi на Русi системи збору данини – «статутiв» i «урокiв», тобто постiйноi величини податкiв.

Княгиня всiляко прагнула укрiплювати централiзовану форму влади i роль своеi держави в зовнiшнiй полiтицi. Вона зумiла зрозумiти, що шлях до майбутньоi величi i можливiсть на рiвних спiлкуватися з такими пануючими iмперiями, як Вiзантiя i саксонська Нiмеччина, лежить через вiдмову вiд язичества. У свiй час Ольга вагалася, чи не прийняти iй християнство за захiдним обрядом, але перемогла прихильнiсть до вiзантiйськоi культури.

З цiею метою i вiдправилася княгиня до Константинополя до iмператора Константина VII Багрянородного, спорядивши флот i пишне посольство чисельнiстю близько двохсот чоловiк (а з обслуговуючим персоналом – бiльше тисячi).

Точна дата цього iсторичного вiзиту не збереглася, ученi вiдносять його до перiоду мiж 946 i 957 роком. Ольга планувала домовитися про вiдкриття митрополii в Киевi, як це було при Аскольдi, i посватати своему синовi iмператорську дочку. Константин визнав це зухвалiстю, пiдкресливши своею вiдмовою перевагу iмперii над Руссю.

Існуе легенда, нiбито вiн запропонував Ользi руку i серце, але дiстав вiдмову. Насправдi Константин був одружений, а Ользi, хоч вона i славилася красою, було вже за шiстдесят. Княгиня зустрiчалася в Константинополi з патрiархом Феофiлактом i прийняла хрещення, а хрещеним батьком був сам Константин. Але цей факт залишаеться спiрним. По-перше, iмператор нiде про нього не згадуе. А по-друге, вiдомо, що в цiй поiздцi правительку Русi супроводжував священик Григорiй, який був або наставником, або духiвником, що могло означати – Ольга вже була хрещеною.

Хоча можливо, що для додання особливоi важливостi вiзиту вона вирiшила повторно здiйснити обряд у самому Константинополi. Княгиня завжди трималася гордо, з гiднiстю. І за моменти приниження вона розквиталася, коли вiзантiйському iмператоровi згодом довелося просити у неi вiйсько. Ольга вiдповiла послам: мовляв, нехай приiде i почекае так, як я чекала у нього в порту, тодi i дам.