Проект «Україна». Галерея національних героїв

«Товаришi! У звiтнiй доповiдi Центрального Комiтету партii XX з’iзду, у рядi виступiв делегатiв з’iзду, а також i ранiше на Пленумах ЦК КПРС немало говорилося про культ особи i його шкiдливi наслiдки…» – так Микита Сергiйович Хрущов у нiч на 25 лютого почав свою iсторичну доповiдь. А далi була 4-годинна промова, що глибоко шокувала всiх присутнiх у залi. Деякi делегати, не соромлячись, плакали, а дехто навiть знепритомнiв. Чому так вiдбувалося, зрозумiти неважко. Ще недавно всi молилися на «свiтлий образ мудрого вождя».

І раптом… Це була не просто констатацiя i критика окремих недолiкiв. Сталiн, «генiй радянського народу», був названий вiдповiдальним за всi бiди, що вiдбувалися з народом. Повна зневага принципiв колективного керiвництва i демократичного централiзму, вбивство Кiрова, катастрофiчний економiчний стан краiни, масовi репресii i терор 1930-х рокiв, «розстрiльний» XVII з’iзд партii (70 % учасникiв цього з’iзду були знищенi пiд час «чисток»), депортацiя кавказьких народiв. І багато iншого… Але, мабуть, найжахливiшим було звинувачення Сталiна в страшних поразках Червоноi армii в початковий перiод Вiтчизняноi вiйни. Був розвiнчаний мiф про Сталiна як про мудрого военачальника, завдяки якому Радянський Союз розбив гiтлерiвську Нiмеччину.

Дебати по доповiдi вирiшили не вiдкривати. Це й зрозумiло – дуже вже неймовiрним здавалося те, що почули делегати з трибуни з’iзду. Не зважилися видавати i повну версiю доповiдi. За вказiвкою ЦК на пiдприемствах i в установах були проведенi збори, на яких мiльйони радянських громадян були ознайомленi з основними положеннями доповiдi.

Звичайно, висновки доповiдi Хрущова на XX з’iздi були неповними. Все зводилося, по сутi, до ролi однiеi людини, при цьому замовчувався незаперечний факт, що винна була вся система, уособленням якоi е Комунiстична партiя. Існувала в доповiдi i вiдверта брехня, на зразок того, що Сталiн пiд час вiйни планував кампанii, користуючись тiльки глобусом. І все-таки доповiдь досягла своеi мети.

Суспiльство, навiть не знаючи всiх подробиць, сколихнулося.

У червнi 1957 року була органiзована змова з метою усунення Хрущова. Пiсля повернення iз зарубiжноi поiздки вiн був запрошений на засiдання Президii ЦК КПРС, члени якоi сiмома голосами проти чотирьох зажадали його вiдставки. Хрущов скликав Пленум ЦК, що вiдмiнив рiшення Президii. Пiсля цього керiвники «антипартiйноi групи» – Молотов, Маленков i Каганович – дiстали вiдставку.