Проект «Україна». Галерея національних героїв

Наступним кроком в кар’ерi стала постiйна робота методистом-консультантом в Будинку полiтосвiти, потiм завiдуючим вiддiлом пропаганди й агiтацii Чернiвецького обкому КПУ. У 1967 роцi Кравчука направляють на навчання в Академiю суспiльних наук при ЦК КПРС, де вiн захищае дисертацiю. У 1970—1989 роках Л. М. Кравчук працюе в апаратi ЦК КПУ в Киевi. У головному партiйному органi Украiни Леонiд Кравчук пройшов шлях вiд завiдувача сектором до другого секретаря ЦК КПУ.

У 1990 роцi вiдбулися першi демократичнi вибори у Верховну Раду.

Вони були вiдкритими i таемними, проходили за новими, вiдносно лiберальними законами. Леонiд Макарович був вибраний по 39-му округу Ямпiльському (Вiнниччина), в який входили два райони – Ямпiльський i Пiщаний.

Ця кампанiя мала велике значення для подальшого становлення Кравчука як полiтика. Голова Верховноi Ради Украiни В. А. Івашко подав заяву про вiдставку. Було названо 27 кандидатiв на пост, що звiльнився, почалася «спiкерiада».

Леонiд Макарович, виступаючи перед депутатами, вiдразу пiдкреслив, що головною програмою для нього е прийнята Декларацiя про суверенiтет, яка житиме тiльки тодi, коли кожна теза, викладена в нiй, буде пiдкрiплена вiдповiдним законодавчим актом. Кравчук закликав якнайскорiше почати роботу над новою Конституцiею.

За кандидатуру Кравчука вiддали своi голоси 239 парламентарiiв. Пропозицiю про обрання Леонiда Кравчука Головою Верховноi Ради Украiни пiдтримали 292 депутати.

У зимку 1991 року Кравчуку вдалося переконати бiльшiсть депутатiв Верховноi Ради в тому, що Украiнi слiд прилучитися до проведення органiзованого Москвою референдуму з «бюлетенем Кравчука», який мiстив би таке питання: «Чи згоднi ви з тим, що Украiна повинна бути у складi Союзу Радянських суверенних держав на основi Декларацii про державний суверенiтет Украiни?». Пiд час республiканського опитування 80,17 % вiдповiли «так», що насторожило Москву. Вiдбувався процес поступового розвалу iмперii.

Сказати, що ситуацiя, яка виникла в Украiнi пiсля серпневого путчу 1991 року, була складною, значить, не сказати нiчого. Леонiд Кравчук як керiвник краiни розумiв, що будь-який рiзкий рух в ту або iншу сторону може вивести ситуацiю з рiвноваги, i тодi наслiдки будуть непередбачуваними. Кравчук вичiкував… І лише потiм, зваживши всi обставини, вiн iнiцiював ухвалення доленосного для Украiни рiшення.