Проект «Україна». Галерея національних героїв

Вiн пiдсилюе свою владу в Новгородi, давши новгородцям «грамоти», але вигнавши ще в 1019 роцi впливового i небезпечного для нього намiсника Костянтина Добринича, очiльника верхiвки новгородського суспiльства. Намiсником у Новгородi вiн садить свого сина Володимира (ранiше там сидiв якийсь час малолiтнiй Ілля). Пiд 1035 роком лiтопис повiдомляе: «Ярослав ходив до Новгорода i залишив там на княжiннi старшого сина свого Володимира». Володимир виявився надiйним помiчником батьковi у всiх його справах. Можливо, цьому сприяла дружина Ярослава i мати Володимира Інгiгерда, яка часто вiдвiдувала сина i жила у Новгородi.

Свою дiяльнiсть щодо об’еднання руських земель в едину державу Ярослав прагнув закрiпити i кiлькома церковно-полiтичними актами. Першим кроком в цьому напрямi стало прагнення Ярослава створити Руський пантеон святих. Вже в першi роки утвердження його в Киевi вiн направляе в Константинополь патрiарховi й iмператоровi прохання про канонiзацiю (приеднання до лику святих) княгинi Ольги, Володимира Великого, варягiв-християн (батька i сина), убитих язичниками в Киевi при Володимирi, i своiх братiв Бориса i Глiба.

Канонiзацiя Ольги, Володимира i варягiв-мученикiв була рiшуче вiдхилена Вiзантiею, але наполегливiсть Ярослава вiдносно Бориса i Глiба зломила затятiсть iмператора. Ярославу вдалося добитися канонiзацii своiх братiв, князiв Бориса i Глiба. Одночасно i на Русi Ярослав робив все можливе, щоб прославити i звеличити братiв, показати iх беззаперечну слухнянiсть i пiдпорядкування старшим.

Таким чином, Ярослав, добившись канонiзацii Бориса i Глiба, не тiльки поклав початок пантеону святих русичiв, але тим самим увiнчав ореолом святостi i свою власну княжу владу.

* * *

М. М. Карамзiн в «Історii держави Росiйськоi», даючи характеристику правлiння на Русi Ярослава Мудрого, пише: «Нарештi, блискуче i щасливе правлiння Ярослава залишило в Росii пам’ятник, гiдний великого монарха. Цьому князевi приписують якнайдавнiшi зiбрання наших цивiльних статутiв, вiдомi пiд назвою «Руськоi правди».

Ярослав першим видав закони, писанi на слов’янськiй мовi… Цей [закон], подiбний до дванадцяти дек Риму, е вiрне зерцало тодiшнього цивiльного стану Русi i дорогоцiнний для iсторii».

Поява подiбного юридичного документа за часiв Ярослава Мудрого цiлком закономiрна. У цi роки все бiльшого значення набувае князiвська адмiнiстрацiя. Органи влади, що виросли з первiснообщинного родового ладу, поступово перетворюються на знаряддя князiвського правлiння.