Проект «Україна». Галерея національних героїв

На Далекому Сходi военачальник залишався протягом 11 рокiв, керував вiйськами Далекосхiдного вiйськового округу. У березнi 1956 року Р. Я. Малиновського призначили заступником мiнiстра оборони СРСР Г. К. Жукова. Коли наступного року Жуков був усунений вiд керiвництва обороною краiни, Малиновський змiнив його на цiй посадi. При Малиновському в Радянськiй армii був узятий курс на посилення бойовоi потужностi, використовуючи перш за все ракетно-ядернi сили стратегiчного напрямку. Помер Р. Я. Малиновський 31 березня 1967 року в Москвi.

Батицький Павло Федорович

(1910—1984)

Видатний военачальник, маршал СРСР, головнокомандуючий вiйськами протиповiтряноi оборони (ППО)

Так уже трапилося, що нинi iм’я маршала Батицького вiдоме перш за все у зв’язку iз справою Берii. Такий епiзод дiйсно був у його бiографii. Але насправдi Батицький – це не тiльки «людина, що розстрiляла Берiю». Павло Федорович стояв бiля витокiв органiзацii вiйськ ППО, його називали «кращим командувачем ППО в iсторii», «головнокомандуючим-iнтелектуалом», йому довелося воювати не тiльки на фронтах Великоi Вiтчизняноi, але i в Китаi й Єгиптi…

Павло Батицький народився в Харковi 14 (27) червня 1910 року в родинi робiтника.

Пiсля чотирьох класiв школи потрапив у фабрично-заводське училище при заводi «Серп i молот», в 1924 роцi – в Харкiвську вiйськово-пiдготовчу школу (цi школи були прообразом суворовських училищ). Далi були кавалерiйська школа, служба в Бiлоруському вiйськовому окрузi, навчання у Вiйськовiй академii iменi Фрунзе. З вересня 1939-го по грудень 1940 року Павло Батицький знаходився у вiдрядженнi в Китаi (як виявилось, це була не остання його поiздка в далеку краiну), був начальником штабу групи радянських вiйськових радникiв.

Вiйну Павло Федорович зустрiв на посадi начальника штабу 202-i моторизованоi дивiзii. З липня 1943 року П. Ф. Батицький командував 73-м стрiлецьким корпусом у 52-iй армii на Воронезькому, Степовому, 2-му Украiнському фронтах, брав участь у битвi за Днiпро, у Корсунь-Шевченкiвськiй i Умансько-Ботошанськiй операцiях.

З квiтня 1944 року Батицький – командир 50-го стрiлецького корпусу в 40-й армii 2-го Украiнського фронту, а в травнi того ж року вiн прийняв командування 128-м стрiлецьким корпусом в 28-й армii на 1-му i 3-му Бiлоруських фронтах.

У березнi 1946 року Павло Федорович став слухачем Академii Генерального штабу, яку закiнчив у 1948-му iз золотою медаллю.