Проект «Україна». Галерея національних героїв

Коли брати закiнчили школу, то, за порадою батька, обидва поступили в Киiвський iндустрiальний iнститут (нинi Нацiональний технiчний унiверситет Украiни «Киiвський полiтехнiчний iнститут») на електротехнiчний факультет. Борис завжди був цiлеспрямованим, бiльшiсть його iнтересiв лежали у сферi науки, а ось у Володимира були й iншi захоплення.

* * *

За три мiсяцi до початку вiйни Євгену Оскаровичу дали Сталiнську премiю І ступеня. Для самого лауреата це була повна несподiванка, оскiльки Академiя наук Украiни його кандидатуру не висувала.

В iнститутi всi бурхливо поздоровляли Патона, по радiо звучала постанова: «За розробку методу i апаратури швидкiсного автоматичного зварювання нагородити…»

Але Сталiнська премiя скоро перестала бути такою значущою – почалася вiйна.

Так трапилося, що випускний диплом Борис Патон захистив 22 червня 1941 року. Вiн хотiв працювати в Ленiнградi. У перший день вiйни Патон отримав путiвку на пiтерський суднобудiвельний завод. Йому подобався Ленiнград – бiлi ночi, романтика.

Але почалася блокада мiста, i тому Борис спочатку вiдряджався на суднобудiвельний завод «Красное Сормово» в Горький, де випускалися пiдводнi човни, а потiм був направлений до Нижнього Тагiлу.

Саме у Нижньому Тагiлi евакуйований з Киева колектив Інституту електрозварювання пiд керiвництвом академiка Євгена Оскаровича Патона створював кращий середнiй танк Другоi свiтовоi вiйни Т-34. Патонiвцi розробили таке устаткування, щоб будь-яка дiвчина (адже чоловiки воювали на фронтi) могла варити непохитну танкову броню.

В жоднiй краiнi, окрiм Радянського Союзу, автоматичне зварювання пiд флюсом броньованих сталей не було ще розроблено, i лише в останнi мiсяцi вiйни за прикладом СРСР у США почали освоювати зварювання пiд флюсом при будiвництвi бронекорпусов танкiв i самохiдних артилерiйських установок. У Нiмеччинi ж автоматична зварювання танкiв так i не було створено до кiнця вiйни.

За досягнення в механiзацii й автоматизацii зварювальних робiт при виготовленнi бойовоi технiки в 1943 роцi Євгену Оскаровичу Патону присвоiли звання Героя Соцiалiстичноi Працi СРСР, а Борис Євгенович Патон в цьому ж роцi був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

З приводу урядових нагород Євген Оскарович писав: «Звичайно, така увага i така щедрiсть уряду мене радували i глибоко зворушили. Але разом з тим я був збентежений. Кажу це без фальшивоi скромностi i без всякого хизування.