Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти

], коли помирав, казав: «Сон – це про те, як він доставляє мене до свого брата; але смерть є сном язичників, від якого вони ніколи не прокидаються. Популярна віра була знищена, і поети та філософи сприяли народному невігластву, описуючи смерть як тотальне та неперевершене вимирання життя.

Так Сенека[16 - Йдеться, вирогідно, про Аннея Луція Сенеку Молодшого (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.), давньоримського філософа, оратора, поета, державного діяча, сина філософа Луція Аннея Сенеки Старшого (54 р. до н. е. – бл. 39 р. н. е.).] говорить – і він був занадто мудрий, щоби знати краще – «після смерті нічого не приходить»; поки Вергілій[17 - Публій Вергілій Марон (70—19 рр. до н. е.), найвеличнішій поет Стародавнього Риму.], який, безсумнівно, був ініційований в Елефсінські Містерії[18 - Елефсінські Містерії – щорічні утаємничені обряди ініціації, покликані об’єднати новопосвячених з Богом, надати людині безсмертя та божественну владу в потойбічному світі. Провадилися в м. Елефсін.], тим не менше називав смерть «залізний сон, вічна ніч»: все ж таки Античні Містерії базувалися на догмі про вічне життя, і їх ініціації були призначені відображати воскресіння. Масонство одержало свою систему символічного навчання від античних релігійних згромаджень, які представляли смерть своїм неофітам як ворота входу для вічного існування.