Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Що приховують сучаснi мiфотворцi?

За подiбними та iншими такого роду оцiнками, термiнами, твердженнями й судженнями, написаними за принципом «папiр усе стерпить», намагалися й намагаються приховати комбiнацiю рiзновекторних та рiзнохарактерних конфлiктiв, якi пiд впливом военно-полiтичних та економiчних обставин Першоi свiтовоi вiйни почали трансформуватися з латентних у вiдкритi форми. У часi й просторi одночасно розвивалися як мiнiмум декiлька таких конфлiктiв.

Перший – «буржуазний», «демократичний», европейський та мiський за своiм характером – за перетворення Росiйськоi iмперii на демократичну республiку та розвиток необхiдних умов для економiчноi, полiтичноi та соцiальноi модернiзацii постiмперського суспiльства на основi права та закону.

Другий – радикально «соцiалiстичний», селянський, охлократичний – за скасування iнституту приватноi власностi, негайний перерозподiл приватноi власностi, насамперед землi, на користь селян, що передбачало скасування права та будь-яких законiв взагалi.

Вiстря цього конфлiкту мало принаймнi чотири вектори:

– перший – селянство проти помiщикiв,

– другий – сiльськi люмпени проти селян заможних,

– третiй – «украiнськi» селяни проти евреiв та полякiв,

– четвертий – мононацiональне, моноконфесiйне село проти мультинацiональних, мультикультурних мiст.

Цей варiант обстоювали нi на що не здiбнi i нi на що в продуктивному, творчому сенсi не здатнi украiнськi «iнтелiгенти» – письменники, вчителi, студенти-недоуки та селяни, якi об’едналися в Украiнськiй Центральнiй Радi.

Саме вони сформували базу соцiальноi та полiтичноi пiдтримки так званого «украiнського державотворення». Саме вони всього за неповнi чотири роки довели нашу спiльну Вiтчизну до того стану, коли бiльшiсть ii населення стала вважати встановлення терористичноi диктатури меншим злом порiвняно з роками отоi «Украiнськоi революцii» i отих «нацiонально-визвольних змагань».

За своею суттю селянський рух з березня 1917-го до сiчня 1919 р. був не чим iншим, як «низкою спроб самоорганiзацii найiнiцiативнiшоi частини хлiборобського населення з метою захисту власних економiчних, полiтичних i нацiональних iнтересiв… Справжнiми причинами його виникнення було гостре аграрне i нацiональне питання в дореволюцiйнiй Росiйськiй iмперii».

Рушiйними силами цих спроб були «общинне селянство i селяни-власники iндивiдуальних господарств», спiльна мета яких полягала в лiквiдацii великого помiщицького, церковного i державного землеволодiння.