Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Попереджав про це свое керiвництво, мiж iншим, i полтавський губернський жандармський начальник. І це не були пустi фантазii полiцейських посадовцiв. Як ми покажемо нижче, у роздiлi «Хто такий Микола Залiзняк?», саме це i було основною полiтичною метою росiйського громадянина Михайла Грушевського. У цьому його iнтереси збiглися iз стратегiчним iнтересом Австро-Угорщини. Задля реалiзацii цього iнтересу i був сформований координацiйний, iнформацiйний ланцюжок «iмператор Карл – ерцгерцог Вiльгельм – барон Микола Василько / Євген Левицький – Микола Залiзняк – Михайло Грушевський – Володимир Винниченко».

Чого прагнули i прагнуть вiльнi муляри?

У пошуках вiдповiдi на це питання можна звернутися, наприклад, до послуг iнтернет-програми Google. Запит на слово «freemason» за декiлька секунд дасть понад мiльйон посилань. Якщо звернутися до iнформацii, розмiщеноi на офiцiйному iнтернет-представництвi вiтчизняноi вiльномулярськоi ложi, то вичитати там можна зокрема таке.

Першим та головним документом, який узагальнював основнi принципи життя вiльномулярських лож та iхнiх членiв, е «Конституцii Андерсона, або Давнi заповiдi вiльного муляра», виданi священиком Джеймсом Андерсоном 1722 р. Перший параграф документа «Про Бога та релiгiю» формулював сенс iснування ордену: «Вiльний муляр зобов’язаний, у силу даноi ним обiцянки, пiдкорятися моральному закону; i якщо вiн правильно розумiе Королiвське Мистецтво, вiн нiколи не стане нерозумним атеiстом або невiруючим вiльнодумцем.

Параграф другий, «Про свiтську владу, вищу i призначену», визначав вiдношення члена братства до влади його краiни: «Вiльний муляр е лояльним пiдданим свiтськоi влади, де б вiн не мешкав i не працював; вiн нiколи не повинен брати участi в заколотах i таемних злих задумах проти миру i благополуччя народу, як i не вести себе негiдно проти призначених представникiв влади.