Грушевський, Скоропадський, Петлюра

9 березня

У своiй першiй вiдозвi «До Украiнського народу! Народе украiнський!» УЦР фактично обiцяе вибори на основi загального, рiвного, прямого й таемного виборчого права та висловлюеться на пiдтримку федеративного принципу державного устрою майбутньоi Росii: «Уперше, украiнський тридцятип’ятимiльйонний народе, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти i як хочеш жити як окрема нацiя. З цього часу в дружнiй сiм’i вiльних народiв могутньою рукою зачнеш сам собi кувати кращу долю»[69 - Там само.

10 березня

Центральна Рада ухвалюе: ii «полiтично-нацiональним мiнiмумом е домагання демократичноi республiки для Украiни, себто навiть Гетьманщини i цiлковитоi самостiйностi, коли се можливо»[70 - Там само. – С. 40.].

Констатацiя

Саме в цей день в рiшеннях УЦР зафiксовано наявнiсть двох або навiть трьох несумiсних мiж собою пiдходiв до переустрою Росiйськоi держави.

Народження Украiнськоi Центральноi Ради – 2

13 березня

До Киева iз заслання повернувся М.

19 березня

Газета «Вiстi з Украiнськоi Центральноi Ради» повiдомила: «Украiнська Центральна Рада у Киевi органiзувалася 4 березня, об’еднуючи украiнськi органiзацii на спiльних домаганнях: територiальноi автономii Украiни з державною украiнською мовою, з забезпеченням прав нацiональних меншостей – росiян i iнших»[72 - УЦР… – Т.

25–26 березня

З’iзд Товариства украiнських поступовцiв висловився за автономiю Украiни у складi Росii й перейменував органiзацiю на Союз украiнських автономiстiв-федералiстiв. Головою СУАФ обрано С. Єфремова (м), заступниками – Володимира Леонтовича (м) та А. Нiковського (м), членами тимчасового ЦК – Василя Бiднова (м), Д. Дорошенка (м), Степана Ерастова, Ф. Матушевського (м), В. Прокоповича (м), О. Шульгина[73 - Нова рада. – 1917. – 28 березня.

В. Леонтович (1866–1933 рр.). Суспiльне надбання

В. Бiднов (1874–1935 рр.). Суспiльне надбання

Констатацiя

Упадае в очi вiдсутнiсть прiзвища М. Грушевського в будь-якому контекстi, пов’язаному як iз передреволюцiйною дiяльнiстю ТУПу, так i з легалiзацiею Товариства як полiтичноi сили. На нашу думку, на цiй пiдставi можна стверджувати, що з’iзд СУАФ засвiдчив «розлучення» М. Грушевського з вiльними мулярами.